Стадніченко: Не можна допускати до влади політичних банкрутів

Вибори до місцевих органів влади відбудуться 25 жовтня. Це вже відомо точно. На відміну від правил гри, за якими обиратимемо нових очільників територій і депутатів рад різних рівнів. Парламент досі так і не спромігся сказати своє слово на тему змін до виборчого законодавства. Тим не менше, ця невизначеність не заважає потенційним кандидатам уже включитися у виборчі перегони. Подекуди навіть застосовуючи «брудні» технології. Що нині насправді відбувається у політичному середовищі Кіровограда та до чого ще варто готуватися потенційним виборцям – аналізував кандидат політичних наук, доцент і політолог Руслан Стадніченко.

«КП»: Чи можна зараз говорити про те, що в Кіровограді вже стартувала передвиборча кампанія?

Руслан Стандіченко: Вона не лише стартувала – ми отримали багато не надто позитивних сигналів, як основ­ні конкуренти боротимуться за результат. І потрібно розставити акценти для кіровоградців, щоб вони розуміли, що в будь-якому разі не можна до влади допускати людей, які використовують старі прийоми «чорних» технологій. Тих кандидатів, які стали політичними банкрутами і не дотрималися, скажімо прямо, свого слова. Це потрібно зараз зафіксувати.

З іншого боку, очікування нашого виборця зводяться до кандидата так званого господарського типу. Тобто, щоб прийшов авторитарний лідер, який здатен усе змінити. Але одна людина систему не перезавантажить. Щоб пройти на верхівку влади, кандидат долає сито відбору у середовищі не надто чистому на руку. І тут виборець має  прискіпливо аналізувати роботу депутатів на своїх округах. Зараз можна побачити, на яких округах  і як працюють депутати. Чи виконують вони дані раніше обіцянки. Є відверто цинічні люди, які перед виборами розповідають про одне, а через 3-4 місяці роблять протилежне. І таких прикладів у нас дуже багато.

«КП»: На вашу думку, хто боротиметься за голоси кіровоградців? Наприклад, на посаду мера.

Руслан Стандіченко: Потрібно розглядати декілька сил. Скоріше за все, у Кіровограді вималюється трикутник. Це чинний в.о. мера Марковський, олігарх Табалов і Стрижаков.

Марковського я розглядаю як фактор впливу, бо на минулих виборах він підтримав Табалова. Якщо він знову прямо чи опосередковано підтримає того ж Табалова, від партії достатньо буде виставити слабкого кандидата.

Були амбіції балотуватися, скажімо у Сергія Васильченка чи Павла Топчія. Але треба сказати, що ні фінансового ресурсу, ні особистого рейтингу у них немає, тому зрозуміло, що їх можуть використати як додатковий аргумент для підтримки фінансово-спроможного і активного учасника перегонів – Табалова.

Стрижаков, Табалов і Марковський – це трикутник, у межах якого розвивається основна  картина політтехнологічної боротьби на даний момент.

Що стосується Березкіна-молодшого, його не чути і ми не бачимо передвиборчої діяльності з його боку. Тому в поточну розстановку сил ми його не включаємо. Є певна активізація з боку Лариси Онул, традиційно це підвищення уваги до дендропарку. Але ця активність не висока, у порівнянні з парламентською кампанією. Скоріш за все, це пов’язано з відсутністю партійної підтримки…

«КП»: Потенційні кандидати вже заявляють, що до них застосовують «чорний» піар. У чому небезпека використання заборонених прийомів?

Руслан Стандіченко: Такі прийоми, як правило, використовують збанкрутілі політики, які не здатні запропонувати виборцям хоча б щось. Відтак, якщо ви їм дасте другий, третій шанс пройти до влади, зрозуміло, вони нічого не змінюватимуть. Це категорія політиків, які знають лише негативні методи застосування ресурсів. Вони розуміють, що їм дається останній шанс і, як правило, вдаються до цинічних дій.

Їх не цікавить ні подальший рейтинг, ні зв’язок із громадянами, лише вигода. І в цьому контексті дуже небезпечно давати повторний шанс таким людям.

От нещодавно мені знайомий розповів, що йому на машину наклейку почепили. Я порадив подивитися, від чийого імені вона. Каже, від Стрижакова. Я йому пояснюю, що вочевидь це зробили його конкуренти… Взагалі, я дивлюся,­ зараз по Кіровограду йде активна анти-кампанія проти Стрижакова. Я проаналізував, виявляється, за різними даними, у «чорний» піар проти нього вклали від 200 до 400 тисяч! Це досить серйозна сума. Вибори офіційно не стартували, а такі кошти вже вкладають у «бруд».

«КП»: Те саме стосується і відверто провокативних, навіть сепаратистських листівок, які з’явилися в обласному центрі напередодні Дня Перемоги?

Руслан Стандіченко: Слід дочекатися відповіді компетентних органів на такі речі. Це по-перше. А по-друге, люди, які застосовують подібні прийоми, розбурхують ситуацію і починають піднімати проблему сепаратизму в нашому регіоні. Проблему, якої у нас немає. От у чому небезпека. І якщо в області проблема з сепаратизмом надумана і її починають культивувати певні сили, то це повинно бути прискіпливо проаналізовано і зафіксовано.

До речі, схожу ситуацію я помічаю у дискусіях про назву міста. Я серед тих людей, хто не підтримує назву Єлисаветград, але не варто вважати людей сепаратистами за їхні особисті переконання. Кожна людина має право на свою оцінку історії і дуже погано, коли ми опиняємося в системі, де критику влади, або відмінну від більшості позицію, одразу прирівнюють до сепаратизму.

Є соціологічні дослідження, які показують, що більшість городян взагалі не вважають перейменування першочерговою проблемою. Я особисто теж переконаний, що ця проблема не є нагальною. Більше того, це провокує проведення розмежувальних ліній серед громади міста.

Тут слід активізувати громадську думку і провести моніторинг, щоб люди могли вплинути на прийняття подібних рішень. Адже досить часто в парламенті людей починають чути тільки тоді, коли вони кричать під його стінами чи блокують Кабмін.

Після таких деструктивних технологій починається розкол суспільства. А у суспільства і держави зараз дуже хитка конструкція. І люди, які думають, що отримують на цьому дивіденди – помиляються. Навіть ті, хто мають великі статки, володіють депутатськими мандатами теж постраждають від розколу суспільства. Соціальна стабільність завжди базується на законності. А відверто антизаконні речі повинні активно відслідковуватися не тільки правоохоронцями, а й громадянами. Вони повинні показувати – йдеш до влади – пропонуй щось своє, позитивні і конструктивні проекти. Якщо ж ні, то виборці просто зобов’язані дати таким силам відповідну оцінку.