Воїн із Кіровоградщини на протезі і милицях вирушив у марафон, щоб зібрати кошти для побратимів
Володимир Ковальов із села Злинка Новоукраїнського району став на захист України з перших днів повномасштабної війни. Торік він отримав поранення. Чоловік пройшов тривале лікування, йому зробили протезування. Однак повернутися до служби Володимиру не дозволили. Щоб допомогти своїм побратимам із 37-го батальйону 56-ї бригади, 30-річний чоловік вирішив зібрати кошти на їхні потреби. Для цього вирушив у благодійний піший марафон у День Соборності України.
Коли Володимир поїхав на війну, на нього вдома чекали вагітна дружина Наталія і син.
– Під час вагітності була сама. Нервувала, – зізнається «КП» жінка. – Допомагала батальйону, в якому чоловік служив, придбати дрон, броніки, передавала посилки.
Володимир служив, зокрема, на донецькому напрямку. А поранення отримав поблизу міста Гуляйполе Запорізької області у січні минулого року.
– Чоловік був у відпустці. Його відкликали на службу. Поїхав у Запорізьку область. Там із 3 на 4 січня машина їхня підірвалася на міні, – каже Наталія.
– Два моїх побратими загинули, – продовжує Володимир. – Я втратив ногу, інша нога була поранена. Лікарям вдалося її врятувати. Важко було спочатку, поки змирився. Але жити треба. У мене двоє маленьких дітей.
Чоловік майже рік проходив лікування й реабілітацію.
– Був у госпіталях Запоріжжя, Дніпра, Львова. Всього 11 місяців лікування, на протезі – три місяці. Реабілітація проходила важко: дуже багато наркозу, операцій, – говорить дружина Володимира.
І хоч повернутися до служби не дозволили, чоловік вирішив допомогти побратимам і підтримати інших воїнів, які також через стан здоров’я не можуть продовжувати воювати. А також – мотивувати інших допомагати оборонцям. У День Соборності України, 22 січня, о 8:00 Володимир вирушив у піший марафон на протезі і милицях від свого будинку до в’їзду у село зі сторони Кропивницького.
Чоловіка супроводжувала група підтримки, зокрема, дружина, а також волонтерка Олена Корнілова.
– Я йшла разом із ним. Дуже хвилювалася за нього. І через ногу, і через контузію. Позаду машиною їхав мій тато. Це і підтримка, і для перепочинку. Воду, каву, ліки також брали з собою, – продовжує жінка.
На шляху Володимира з прапорами і кульками підтримували односельці. Вони передавали благодійні внески йому у рюкзак. А також ті, хто не зміг вийти назустріч до Володимира, перераховували кошти на картку.
До 11:30 воїн пройшов 10 кілометрів.
– Трішки втомився, болить нога. Під час цього етапу марафону у рюкзак зібрали 57 200 гривень, а на картку – 20 000. Ціль – 100 000 гривень на запчастини для машин батальйону, в якому служив чоловік, – каже Наталія.
Сьогодні, 25 січня, Володимир продовжує марафон. Іде по трасі від Злинки до Великої Виски у напрямку
Кропивницького.
Бажаючі підтримати Володимира, можуть вийти йому назустріч або перерахувати кошти на картку: 4149 4991 5195 0019 (Наталія Ковальова – дружина).
текст: Наталка Маринець
Фото: Наталія Ковальова, Ольга Голованова
