Військкомат: Оці добровольчі батальйони ніякого стосунку до Збройних сил України не мають…

Літня мама загиблого Євгена Тельнова зателефонувала «КП» і ридаючи розповіла, що військкомату немає діла до її сина-героя!

До редакції «КП» у розпачі зателефонувала мама загиблого 53-річного Євгена Тельнова. Жінка дізналася про смерть сина від знайомих, які побачили інформацію у соціальних мережах. За офіційним підтвердженням вона звернулася до військкомату. На що отримала відповідь: «Ми ніякого відношення не маємо… Нічого не знаємо… Нам до добровольців ніякого діла немає».

Про смерть Євгена Тельнова з позивним «Усач» повідомив на своїй сторінці у Facebook командир добровольчого батальйону «Донбас» Семен Семенченко в неділю, 15 лютого. Рота підрозділу потрапила в засідку під Маріуполем і втратила двох бійців, серед яких і відомий кіровоградець. Перед смертю він під вогнем витягнув одного з поранених товаришів з поля бою.

– Під Маріуполем роту «Донбасу» кілька годин тому вивели на засідку (блокпост) терористів. За попередніми даними, провідник «переплутав поворот». У результаті – бій і два «200» – Цар і Усач. Троє поранених – Воділа, Михалич, Авер, –написав нардеп.

За подробицями та офіційними даними про смерть бійця, «КП» теж зателефонувала у міський військ­комат – за тим же номером, куди дзвонила й мама загиблого героя. У відповідь газета почула такі ж слова, як і згорьована жінка. Звідти «КП» направили до міліції. Мовляв, там займаються добровольцями.

– А, так він служив у батальйоні «Донбас»? Ну і що ви хочете дізнатися? Я вам так скажу, оці добровольчі батальйони ніякого відношення до Збройних сил України не мають. І хто у них яку службу несе – ми не маємо поняття, – відрізали за номером 36-12-92.

Проте кардинально інше ставлення до тих, хто звертається, у міліції. Черговий ча­стини делікатно розпитав про загиблого, записав контактні дані. Аж потім пояснив, що у них вперше такий випадок, коли родичі звертаються в той час, як достеменно відомо про загибель бійця. Зазвичай до них приходять із заявою про безвісти зниклих. Але в допомозі міліціонер не відмовив.

– Зараз ми спробуємо зв’язатися з Маріуполем. Будемо дізнаватися, чи забрали тіло з поля бою, де воно зараз знаходиться і коли його доставлять додому. Потім вам обов’язково передзвонимо. Ми постараємося вам допомогти, – почула «КП» по інший бік слухавки.

Нагадаємо, Євген Тельнов із червня служив у третьому взводі першої роти окремого батальйону спецпризначення «Донбас». У серпні отримав поранення осколком міни на околиці Іловайська. Одужавши, знову відправився в зону бойових дій.

– Перебуваю зараз у госпіталі і плачу, – залишив коментар на сторінці культурно-історичної інтернет-енциклопедії людей, подій і поховань боєць батальйону «Донбас» із позивним «Авер». – Усач єдиний, хто пішов витягати мене пораненого. Я лежав напівпритомний із закривавленою рукою. Побачив, як вся техніка розвертається назад і тут я подумав, що мене залишили. Я був останній до сепарського посту. Лежав і думав, що моя місія в цій війні закінчилася. Навколо мене рвалися міни, АГСи, розривалися РПГ. Поруч КрАЗ, у якому знаходився мій друг Цар. Йому снайпер поцілив прямо в ліве око. Я лежав години півтори. І раптом почув знайомий голос. Це був Усач. Він кричав, хто залишився попереду? Ви не повірите, як я був радий цьому голосу. Я кричав, що ще живий, але йти не можу. На що він відповів: «Лежи, я йду». Йти потрібно було метрів сто. Я кричав, що не треба, бо працює снайпер і ПКМ. Дивлюся, а він іде до мене навприсядки. Я не знаю, звідки у мене взялися сили, але я поповз йому назустріч. Коли ми зустрілися, він почав, відстрілюючись, тягти мене назад. Підбігли Святослав, Свєт і Карпо. Посадили мене в БТР і відправили в тил. По приїзду в госпіталь я дізнався, що Усач загинув. Я клянуся всім, що у мене є, що я його не забуду. Він врятував мені життя. Спи спокійно і нехай тобі буде пухом земля.