За статтю про благання дітей повернути їх до матері, журналіста «КП» півтори години третирували чиновники

Цього тижня «КП» опублікувала історію 44-річної кіровоградки Віти Афанасьєвої, котра, повернувшись із місць позбавлення волі, намагається забрати з дитбудку «Наш дім» трьох своїх дітей. За словами жінки, опікунська рада надала їй перелік документів, які вона має зібрати у двомісячний термін. У протилежному ж випадку, каже Віта, їй погрожують позбавленням батьківських прав. Однак усіх довідок у визначений термін жінка надати не встигає, бо проходила одне за одним медичне обстеження. Саме тому звернулася до «КП». Віта сподівається: лише розголос її біди змусить можновладців переглянути ставлення до неї. Аби допомогти жінці, газета публічно звернулася до чиновників протягти руку допомоги матері. Однак замість цього посадовці влаштували «лінчування» журналіста «КП».

У середу ситуацію, описану в статті, розглядали у Кіровоградській міськраді на засіданні комісії з питань захисту прав дітей. Якщо ви думаєте, що посадовці вирішували, як допомогти або хоча б посприяти багатодітній матері об’єднати сім’ю, глибоко помиляєтеся. За півтори години зібрання про це не пролунало жодного(!) слова. Увесь цей час посадовці, яких зібралося аж 13 чоловік, один за одним критикували статтю і її автора. У ролі «третейського судді» виступив заступник міського голови Сергій Колодяжний, який, власне, і очолив комісію.

Кілька разів повторюючи, що «ми не збираємося нікого звинувачувати», на адресу журналіста і видання раз за разом сипалися звинувачення у «непрофесіоналізмі». Кожен із чиновників, певно, вважав своїм обов’язком дати власну оцінку статті, але аж ніяк не ситуації, про яку в ній ідеться. «Стаття безпідставна», «жоден факт у статті не підтвердився», «журналісти мають спростувати все», «інформацію подано неправдиво» – висловлювалися «об’єктивні» посадовці, а потім взагалі заявили, що опублікована сповідь багатодітної мами посягає на їхню репутацію. Але і це ще не весь абсурд: насамкінець одна із членів комісії раптом уголос запитала, де жінка знайшла гроші на журналіста? Без коментарів.

Від осуду автора, який своєю публікацією насамперед ставив за мету підняти проблему на загал, привернути увагу посадовців та публічно звернутися до них за допомогою у вирішенні проблеми, чиновники міськради перейшли до осуду самої багатодітної мами Віти Афанасьєвої. Жінку ж на засідання ніхто не запросив.

Безумовно, куди простіше обговорювати проблему без головної героїні публікації, а усі питання до неї адресувати журналісту «КП», який, до речі, у своїй статті жодним словом не звинуватив ані відділ у справах сім’ї та молоді, ані опікунську раду, а навпаки – запропонував посадовцям у наступному номері висловити свою позицію.

Крім того, у статті газета подала лише пряму мову Віти Афанасьєвої та її дітей, котрі звернулися до «КП», і аж ніяк не висновки журналіста.

Відтак шановна комісія півтори години робочого часу витратила не на пошук шляхів допомоги родині, а на висловлення оціночних суджень.

– Ми прийшли на цю комісію, бо почали готувати сюжет із приводу ситуації у дитбудинку «Наш дім», оскільки звідти були тривожні сигнали. На комісії однозначно ми почули тільки думку чиновників. Апелювати їм було неможливо. Якщо посадовці прагнули об’єктивності, то це засідання, на мою думку, мало б­­­­ відбуватися і за участю мами, про яку йшла мова, і яка могла б озвучити свою позицію. Також висловлю свою суб’єктивну думку щодо засідання цієї комісії: не знаючи цієї мами (ми ще не брали у неї інтерв’ю), за висловлюваннями чиновників, складається враження, що це погана, безвідповідальна жінка. Я вважаю, що вони повинні зробити все можливе і неможливе, докласти максимум зусиль, щоб допомогти багатодітній матері. Якщо треба, подзвонити їй, уточнити щось, роз’яснити все для того, щоб допомогти людині. І якщо вже людина не хоче, можна говорити, що чиновники зробили все можливе. Не побачила я і що самі чиновники зробили. Не сподобалося, що було дуже багато претензій до кореспондента «Кіровоградської правди», вартувало б­ надати слово журналісту, була однобока бесіда, вірніше, монолог чиновників, – висловила свою думку та враження щодо засідання комісії наша колега, кореспондент телеканалу «Інтер» Олена Бринза.

Щодо питання повернення дітей у родину, посадовці запевняють:  жодних перешкод матері не чинять, а також зауважують, що так питання взагалі ще рано ставити. Адже за процедурою, жінка має надати необхідний перелік документів, написати відповідну заяву, після чого відбудеться зібрання комісії. Наразі ж стверджують: збирати довідки мати навіть не намагалася і взагалі особ­ливого прагнення  жінки повернути дітей у родину у вони не бачили.

– Вона не проявляла неймовірної ініціативи, щоб повернути дітей, не виконала того, що повинна за законодавчими актами, – сказав заступник мера Сергій Колодяжний, однак згодом додав, що особисто з Вітою не спілкувався.

Про варіанти, як посприяти жінці у цій ситуації, ніхто з чиновників не обмовився жодним словом.

– Будемо сподіватися, що ця людина все ж таки доведе, що хоче повернути дітей, і хоча б здасть довідки, – резюмував один із членів комісії.

Не запропонували чиновники і варіант подовження жінці  терміну на збір усіх необхідних довідок. Власне, у цьому, за словами Віти Афанасьеєвої, і полягає проблема.

– Коли я почала збирати довідки, спершу звернулася за медичною. Але у мене виявили пухлину в легенях. Згодом медики повідомили, що все гаразд, що моєму здоров’ю нічого не загрожує, але ж на усі обстеження я витратила багато часу. Бігаючи медустановами, я не могла влаштуватися на роботу. Зараз звернулася в центр зайнятості, займаюся пошуком роботи, але поки що нічого, – пояснює Віта Афанасьєва. – Мене тоді змусили написати заяву, якщо за два місяці не зберу усіх довідок, на мене подадуть позов про позбавлення батьківських прав. Цього я і мої діти боїмося найбільше.

Зважаючи на доволі своєрідну, а подекуди навіть абсурдну реакцію кіровоградських посадовців, «КП» звертається до фахівців облдерж­адміністрації допомогти родині об’єднатися. П’ятирічна Сашуня, її 14-річний братик Микитка і 16-річна сестра Аліна понад усе хочуть знову жити разом із мамою, завести господарство і стати найщасливішими у світі.