Дитина на смітник: чому «вікна життя» не рятують малюків?

 

Подібні конструкції - вони називалися «колясками» для дітей-відмовників - існували ще з 18-го сторіччя. За якийсь час система була втрачена, але згодом вона стала застосовуватися знову. Багато країн активно почало повертатися до цього проекту з 2000 року, особливо успішно він реалізується в Німеччині та Пакистані. В Україні ж «вікна життя» стали з'являтися порівняно нещодавно. Їх облаштування доволі просте: з вулиці бебі-бокс виглядає, як металопластикове віконце, всередині - це спеціальне ліжечко. Усе відбувається анонімно. Жінці навіть дається час на відступ: сигнал для медперсоналу спрацьовує лише за кілька хвилин після того, як вікно зачинилося.

Саме за такою схемою у поки що єдине кіровоградське «вікно життя» при пологовому будинку ім. Святої Анни торік (за місяць після відкриття) потрапив новонароджений хлопчик. На сьогодні він перший і поки єдиний малюк, якого мама не викинула на смітник, а віддала під опіку держави.

- Коли вночі спрацювала сигналізація «вікна життя», наш сторож одразу пішов його перевірити і побачив новонародженого. Підкинутого хлопчика оглянув черговий лікар, у малюка був задовільний стан, - розповідає старша медсестра медустанови Ганна Капко. - При огляді з'ясувалося, що маляті було всього кілька днів, він був нагодований і доглянутий – залишений чистим і в новенькому одязі.

Маленького знайду медсестри назвали Іваном Щасливцем. Кажуть дали таке ім’я, щоб у житті йому щастило і все добре складалося. Про те, як склалося життя у дитини лікарі не знають. Пояснюють: спочатку його забрали в дитячу обласну лікарню, потім передали в Будинок маляти. Подальша доля – сувора таємниця. Та, кажуть, вже тоді були бажаючі усиновити хлопчика.

- Наше «вікно життя» завжди готове прийняти дитину. Але потрібно побільше розповідати про нього. Нині мало хто знає про такий проект. Через це число викинутих дітей у нашій країні з року в рік збільшується, їх знаходять на вокзалах, у парках, на смітниках. Власне, «вікна життя» для того й придумали, щоб була можливість рятувати новонароджених, дати можливість їм вижити, - переконує Ганна Капко і додає, що мама, яка залишила в «віконці» своє дитя, не несе кримінальної відповідальності.

- Життя дитини безцінне, і якщо «вікна життя» рятують дітей від смерті, вони, безумовно, потрібні. Особисто я не можу зрозуміти, як можна ось так от взяти і кинути свою крихітку. Утім бувають різні обставини. І якщо вже украй важко, то, погодьтеся, краще дитину залишити у такому «вікні», ніж викинути на смітник. Так немовля отримує шанс на здорове, може, навіть щасливе життя, - вважає кіровоградка Тетяна Бондаренко, яка сама нещодавно стала мамою.

Як і будь-яка інша система, ця має як прибічників, так і противників. Прихильники «вікон життя» впевнені, що подібна практика, визнана в усьому світі, є вкрай необхідною у наш час. Противники ж стверджують, що через появу таких «вікон» кількість безвідповідальних матерів, і, як наслідок, дітей-відмовників, може збільшитися в рази. Однак, якщо розглядати цю проблему у кіровоградському розрізі, місцевий бебі-бокс не став причиною збільшення кількості покинутих дітей. Тут існує інша, більш гостра проблема – непоінформованість. У результаті правоохоронці продовжують знаходити новонароджених на смітниках.

Начальник кримінальної міліції у справах дітей УМВС України в Кіровоградській області Сергій Бочарников розповідає, що за рік в середньому буває 2-3 таких факти. Зазвичай мам-зозуль ідентифікувати дуже складно. Говорить, що причина – відчуженість людей один від одного.

- Зараз таке суспільство, що люди не знають хто їхні сусіди, а тим паче вагітна була жінка чи ні. Особливо це стосується тих, хто живе у багатоповерхівках. Взагалі, для встановлення особи матері, міліція спочатку бере списки жінок, що стоять на обліку у місцевих ФАПах або жіночих консультаціях і таким чином намагається вирахувати її. Але, як показує практика, не все так просто. Щоправда, в селі таку жінку знайти значно простіше. Пам’ятаю, у Добровеличківці біля одного магазину знайшли новонародженого. За короткий час нам вдалося встановити особу жінки, яка викинула дитину. З’ясувалося, раніше вона працювала у цьому ж магазині… А от у Долинській матір покинутої дитини не знайшли. Там в одному з контейнерів у спальному мікрорайоні знайшли новонародженого хлопчика у поліетиленову пакеті, - згадує Сергій Бочарников.

За словами правоохоронця, як правило немовлят знаходять мертвими. Часто експертизи встановлюють, що дитина померла при пологах. Історій зі щасливим кінцем майже немає. Та одного разу кіровоградському хлопчику все-таки пощастило. Матір підкинула своє немовлятко під поріг одного з будинків на вулиці Пушкіна. Згодом люди, які в ньому проживали, цю дитинку і всиновили…

На відміну від нашої країни, у Німеччині «вікна життя» працюють успішно - з кожним роком їхня кількість збільшується. Якщо до початку 2010-го в країні налічувалося близько 80 «вікон», то зараз їх вже понад сотня. В цілому ж тільки в Гамбурзі за два роки завдяки «вікнам» вдалося врятувати більше 200 малюків. До речі, деяких батьки, схаменувшись, забирали назад.

Однак у Німеччині така система - не єдиний спосіб боротьби за дитячі життя. У країні існує безліч клінік для анонімних пологів, які зберігають і таємницю імені матері, і життя малюка. Німецькі фахівці стверджують, що одне іншому не заважає. Навпаки, обидві системи вдало доповнюють одна одну.

Безумовно, такі всебічні заходи не є панацеєю: навіть маючи можливість анонімно народити і віддати дитину на піклування держави, жінки й досі залишають немовлят на вулицях Німеччини. Але все-таки загальна кількість покинутих і вбитих малюків там за останнє десятиліття значно скоротилася.

Може, й нам варто повчитися у сусідів? Дитячі життя цього безперечно вартують. І хоча вирішенням цієї проблеми потрібно ґрунтовно зайнятися на загальнодержавному рівні і на це має бути воля посадовців, Кіровоград цілком може згодитися як пілотний майданчик для такого проекту. Але більш масштабного і модернізованого. Зрештою, якщо досвід інших міст і країн показує, що така система працює, хай і не стовідсотково успішно, але все ж діє, заради дітей можна піти на такий крок. Чи, принаймні, спробувати…