Коли Антоніна потрапила до лікарні, в її квартиру вдерлися невідомі, постріляли собак і напівживими скинули з п’ятого поверху

Про 74-річну пенсіонерку Антоніну Зеленецьку з обласного центру, яка роками тримала у власній квартирі по вулиці Кременчуцькій десятки собак, «КП» писала неодноразово. У середині березня жінка померла. Її улюбленцями нині опікуються волонтери. Втім, кажуть, собакам потрібні справжні господарі. Тому просять небайдужих кіровоградців допомогти прилаштувати тварин.

Що би не казали про Антоніну, волонтери знають – вона безмежно любила тварин. Рятувала, годувала, надавала прихисток… Втім саме через цю любов часто страждала. Сусіди категорично не бажали миритися з таким добром жінки – неодноразово скаржилися на неї, позивалися, скликали комісії і влаштовували судилище…

У 2008 році, розповідає «КП» волонтер Надія, коли Антоніна потрапила на кілька днів у лікарню, в її квартиру вдерлися невідомі, накидали отрути, постріляли собак і напівживими викинули їх із п’ятого поверху, а далі – на смітник. Повернувшись, жінка застала лише розстріляні меблі, подушки, розкидане пір’я і кров…

– Вона надзвичайно важко пережила це. Тоді вижила тільки собачка Ляля – найстарша і найулюбленіша. Антоніна Антонівна – дитина концтабору. Прой­шла нелегкий життєвий шлях і не могла залишатися осторонь чужого болю. Оскільки собак не переставали викидати, вона не припиняла їм допомагати. Кількість її підо­пічних росла і росла, – констатує співрозмовниця «КП».

З часом хвороба жінки стала прогресувати. Їй знову «світила» лікарня. Однак, перш ніж віддатися в руки медиків, вона хотіла прилаштувати своїх собак. Проте не встигла. До медзакладу пенсіонерка потрапила, вже коли самотужки не могла пересуватися.­ А за день – її не стало.

Зараз 14 улюбленцями Антоніни опікуються волонтери ветеринарно-реабілітаційного центру.

– Її собаки – не зграя, а сім’я! Хочемо, щоб у них була родина, – продовжує Надія. – Просимо людей забирати по кілька, оскільки тварини дуже прив’язані одна до одної. Також не зайвою буде будь-яка допомога: коштами, харчами... Коли вони звикнуть до нового господаря, повірте, стануть найвідданішим другом. Величезне дякую тим, хто допомагав Антоніні утримувати собак і триматися самій. Для Антоніни Антонівни було дуже важливо, щоб у її чотирилапих усе було добре!