Бережинківський барон Трибиненко – вовк в овечій шкурі?

Близько року тому країну розбурхали події в невеликому селі Бережинка, що на Кіровоградщині. У деяких всеукраїнських та регіональних ЗМІ інформація подавалася з єдиним трактуванням: заїжджі рейдери з допомогою «тітушок» хочуть відібрати землю у бідних селян. Після тих подій минулого емоції вщухли, з'явилися деякі рішення судів і правоохоронних органів, і ми спробували розібратися в резонансній «бережинківській справі».

Корпоративні війни – це майже рутинний термін для бізнесу в усьому світі. І при цьому неважливо, де це відбувається: в хмарочосах Манхеттена чи в невеликому селі на Кіровоградщині. Тактика сторін, як правило, однакова. Із залученням часто проплачених засобів масової інформації, «ошуканих» акціонерів і зацікавлених політиків зробити з себе скривдженого. Ну і має бути максимально шумно. В ідеалі зі стріляниною, гонитвою, кров'ю і постраждалими. Все це мало місце в травні минулого року в селі Бережинка Кіровоградської області. Тоді, за словами екс-керівника фермерського господарства ТОВ «Нива-2010» Миколи Трибиненка, в село приїхали рейдери з фіктивними документами. За допомогою «тітушок» захопили адміністративне приміщення фермерського господарства і вигнали його з кабінету.

Для початку, давайте розберемося у вищезазначених термінах. Так ось, через рік судових та інших розглядів фіктивність документів так ніхто і не довів, а «тітушки» виявилися офіційно найнятою охоронною фірмою, яка цілком на законних підставах, відповідно до договору, виконувала свої службові обов'язки. Ті, кого Трибиненко назвав рейдерами – виявилися представниками офіційно зареєстрованих підприємств. То, що ж таки трапилося навесні 2017 року в Бережинці?

Як представляла в ЗМІ ситуацію сім'я місцевих латифундистів Трибиненків, сталося таке: якісь «злі рейдери» підробили документи, причому багато разів, і в реєстрі Міністерства юстиції, і в нотаріуса, і взагалі почалося все з підробленого «рейдерами» договору дарування 65% акцій ТОВ «Нива-2010». І саме таким шляхом, нібито, хотіли заволодіти фермерським господарством. Тому, за словами Трибиненка, навезли тітушок, щоб «віджати підприємство». Просто якась всесвітня змова проти окремо взятого аграрного барона. Ось тільки, якщо копнути глибше, з'ясовується маса цікавих деталей. Почнемо з того, що, за словами Трибиненка – це вже третя рейдерська атака на агропідприємство «Нива-2010». Перша нібито була ще у 2004 році. Тоді, за версією фермера, голова райдержадміністрації привів у село деяких осіб з «мішком грошей», які спробували скупити паї.

Наступна атака на підприємство нібито сталася в 2010 році. Після чого (увага!) пайовики (більше 500 осіб) попросили Трибиненка стати спадкоємцем СПК «Нива» і заснувати ТОВ «Нива-2010». І, звичайно ж, він від цього не відмовився. І заснував підприємство, в якому одноосібно володів 65%, а його сини іншими 35%. Але цікаво навіть не те, що більш ніж півтисячі землевласників «дарують» і навіть вмовляють Трибиненка стати засновником підприємства з земельним банком майже 20 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, цікаво інше.

В інтерв'ю одному з усеукраїнських ЗМІ Микола Трибиненко говорить буквально таке: «Прокуратура «шиє» справу, ніби я обдурив селян і неправомірно забрав у них майно. Але так вирішили люди. Це не моя примха – загальні збори ухвалили. Є протокол загальних зборів. Я за майно заплатив мільйон доларів за тодішнім курсом». Мільйон доларів!? А тепер питання, яким, очевидно, не задавалося жодне ЗМІ, розбираючи «бережинківський конфлікт». А звідки у такого собі Трибиненка з невеликого села під Кропивницьким під подушкою цілий мільйон американських грошей? І коли він був відображений в декларації про доходи? Може, він отримав спадок? Або до цього півжиття займався серйозним бізнесом? Може, кредит серйозний в банку взяв? Ні, ні і ні... Сам бережинківський «земельний барон» розповідає свою біографію і бізнес-історію. Він каже, що 44 роки пропрацював на цьому підприємстві - агрономом, потім головою правління. Тобто резонним залишається питання, звідки у нехай навіть голови колгоспу взявся мільйон доларів, за який він нібито купив СПК «Нива». І так, насправді прокуратура порушила кримінальну справу проти Трибиненка за фактом незаконного розпаювання «Ниви» у 2010 році.

В рамках слідства директору ТОВ «Нива-2010» 28 лютого 2018 року повідомлено про підозру в кримінальному правопорушенні в частині таємного заволодіння чужим майном та використання завідомо підробленого документа (ч.3 ст.185 та ч.4 ст.358 КК України). Те, як розпайовувалася земля в Бережинці, може увійти в аграрну історію України під назвою «схема Трибиненка». Користуючись часто важкими життєвими обставинами пайовиків (хвороба, смерть, кредити), Микола Павлович позичав їм гроші в обмін на договори міни. Так, наприклад, у нього самого був законний пай в Компаніївському районі, який він подрібнив по одній сотці. Так само зробили і його сини, розділивши по сотці теж свої паї. І коли в пайовиків виникали ті чи інші життєві труднощі, вони приходили до місцевого «земельного барона» з проханням позичити 10-20 тисяч гривень на лікування тощо. Він давав ці гроші взамін на підписаний договір міни. В результаті чого виходило, що пайовик замість своїх 4-7 гектарів сільськогосподарської землі отримував всього лише одну сотку.

«Документи, які залишилися в сільраді, свідчать про те, що ніяких договорів купівлі-продажу майнових сертифікатів у той час не було оформлено. До сих пір залишається загадкою, яким чином Трибиненко став власником майна 520 осіб - пайовиків СВК «Нива», - каже правозахисник, Олександр Криволап, який вже тривалий час захищає інтереси ошуканих пайовиків.

Та й тих, хто залишився при своїх паях і здав їх в оренду клану Трибиненків, грошима теж особливо не балували. Їм виплачували мінімальні 3% на пай. Тому коли прийшли нові власники й пообіцяли 9%, то багато хто здивувався й обурився. При цьому слід зазначити, що законна виплата податків навіть з мізерних 3% так само не проводилася. Зате проводилися інші «виплати». В рамках журналістського розслідування нам вдалося побачити накази на виплати багатотисячних премій директору, синам та бухгалтеру. Так само за недоплачені відсотки по паях Трибиненки встановили сонячні батареї, які приносять прибуток їхній сім'ї.

Окремого розслідування заслуговує відкриття фірм на себе і синів, а так само незаконна реєстрація оренди землі під час переукладання договорів на нові підприємства. Наприклад, 06.11.2017 року створено нове фермерське господарство «Відродження» (код 41710552) зі статутним фондом в 1000 гривень, директором і засновником якого є Микола Павлович Трибиненко. А 27.10.2017 року створено фермерське господарство «Агронива2017» (код 41687529) зі статутним фондом в 1000 гривень, директором і засновником якого є Ігор Миколайович Трибиненко.

Але поки ви думаєте, звідки взявся мільйон у звичайного кіровоградського колгоспника, повернемося до суті гучної угоди. Микола Трибиненко не молодий. І, за словами нових власників підприємства, кілька місяців вів з ними перемовини про продаж своєї частки в 65%. Мотивація цілком логічна. Він втомився займатися немаленьким підприємством, хоче відпочити і побачити світ. При цьому він виставив кілька умов. Теж цілком логічних: угода повинна пройти через зарубіжний офшор (це звичайна практика для мінімізації податкових платежів), його сини повинні залишитися власниками (35%) і пайовики нічого не повинні знати до моменту здійснення операції. Останнє показово, оскільки попри те що, як каже Трибиненко, він 44 роки віддав цьому підприємству, але пайовикам платив мінімальні 3% від паю. А ще, як виявилося, він не раз на сільських зібраннях обіцяв налагодити подачу води в село, розібратися з вивезенням твердих побутових відходів, поліпшити роботу громадського транспорту і навіть побудувати храм. Але, як кажуть, не склалося. Що цікаво, вже в процесі угоди, коли Трибиненко формально перестав бути директором підприємства, зафіксований факт, коли він спробував зняти з рахунків підприємства 7,6 мільйона гривень. Показово також і те, що бідне і нещасне підприємство виплачувало синам Трибиненка по 18 мільйонів гривень на рік. При цьому Микола Трибиненко в численних інтерв'ю ЗМІ нарікає на те, що він, мовляв, нічого не вирішує, а все вирішують загальні збори пайовиків.

Цікавий і інший момент, який став, очевидно, одним з ключових в цих резонансних подіях на Кіровоградщині. Після того, як ситуація в Бережинці почала стрімко набирати всеукраїнську популярність, на захист «бідного» фермера виступили ветерани батальйонів «Донбас» і «Айдар». А якщо говорити формальною мовою, то представники громадської організації «Внутрішній корпус батальйону«Донбас». Так ось, в один момент близько сотні представників громадської організації кинули всі свої справи й зірвалися захищати інтереси «бідного» бережинківського фермера. Не на Схід, а в самий центр - спокійний і мирний. Тут же за ними пішов і їхній лідер, народний депутат Семен Семенченко з десятками теле-, радіо-, скайп-ефірів з «передової». Туди ж обіцяв приїхати Міхел Саакашвілі, але не доїхав. Політики на всю «покуражилися» навколо цього скандалу, поки був прайм-тайм. Зараз всі їхні піар-служби вже про це забули і не згадують. Година пік пройшла, і хвилину тієї слави вже не повернути. При цьому потрібно тверезо усвідомлювати те, що ніякі внутрішні корпуси того чи іншого батальйону не приїжджають і не «протистоять» безкоштовно. У мережі інтернет ви легко можете знайти розцінки на подібні «послуги»: в добу одна людина отримує від 100 доларів, якщо потрібно просто «стояти», якщо ж відбуваються бійки або захоплення, то цінник збільшується мінімум втричі.

Головний на місці отримує за акцію біля 3000 доларів, «верховод» близько 10000 доларів і як бонус політичний піар. За словами обізнаних учасників подій, в найспекотніші дні конфлікту в Бережинці сім'я згаданих латифундистів платила по 20 тисяч доларів на день. Нескладно підрахувати бюджет, який «бережинківський барон» виділив на свій «захист». І це все за рахунок пайовиків.

Отже, минає рік з тих подій, що є в сухому залишку? Якщо рейдери були рейдерами, а «ті тушки» – «ті тушками», то чому нікому з них не висунуто не те що звинувачення в неправомірних діях, а навіть підозри? Чому три експертизи, зокрема обласної прокуратури, підтверджують договори, написані і підписані Трибиненком? До речі, а яка доля врожаю 2017 року, переданого на зберігання скандальному фермеру? Чому практично всі суди та інші провадження програє саме він і де при цьому «Внутрішній корпус «Донбасу»? Невже «поза скривдженого» в цій країні важливіша верховенства закону? Ви самі можете спробувати знайти відповідь на це питання...