Олександрія – перші кроки зробили! Сергій Кузьменко про 100 днів на посаді

Про перші сто днів на посаді Олександрійського міського голови, про труднощі і результати, про плани і перспективи розвитку міста, про набутий досвід і про нові проєкти розповів Сергій Кузьменко в інтерв’ю журналісту і редактору Юхиму Мармеру.

Нагадаємо, вибори колишній очільник Кіровоградської ОДА, президент футбольного клубу «Олександрія» виграв 25 жовтня. А присягу склав на першій сесії міськради, що відбулася 4 грудня в міському будинку культури – олександрійському театрі.

Сергію Анатолійовичу, коли ми запропонували вам дати інтерв’ю саме в олександрійському театрі, ви одразу погодилися. Вам тут комфортно?

– Абсолютно! І комфортно, і приємно. Горджуся, що ми зробили таку красиву справу для нашого міста. Пам’ятаю, яким театр був ще кілька років тому. Те, що ми зараз бачимо, – це велика робота. Більше двох тисяч глядачів уже побували на виставах. Обласний театр імені Кропивницького вже дав п’ять вистав на цій сцені. Ми домови­лися про те, що це відбуватиметься регулярно. Переконаний, що й теат­ральні трупи з інших міст приїдуть до нас із гастролями. Хочу, щоб театральна афіша ніколи не пустувала, щоб олександрійці знали, що у місті є власний театр. Я це обіцяв і мені дуже приємно, що це вже реальність.

У цьому році маємо закінчити вже все повністю – машинерію сцени, завісу, підключити решту обладнання, зробити красивий сквер у дворі театру. Ми спілкувалися з керівництвом області і отримали перший транш із обласного бюджету – близько чотирьох мільйонів гривень. У цьому році маємо завершити ці роботи.

Зміни справді надзвичайні. До речі, про пам’ять: людська пам’ять так влаштована, що вона відсікає найбільш емоційні моменти. Як позитивні, так і негативні. Що у вас залишилося у спогадах про момент прийняття рішення про участь у виборах до «вхідчин» у мерський кабінет?

– Складне питання. Перед тим, як ухвалити рішення балотуватися на посаду міського голови, я багато думав, вагався і радився з багатьма людьми. Але потім, коли рішення прийняв, з’явилася впевненість у своїх силах і в тому, що у мене є дуже крута команда, з якою зможемо реалізувати класні проєкти в цьому місті. За три місяці роботи моєї команди народилося кілька ідей нових проєктів, про які навіть не думали під час виборів! Цей творчий процес, оцей драйв дають мені відчуття впевненості, що ми обов’язково зробимо так, щоб жителі Олександрії пишалися своїм містом.

Звісно, що є критика, є речі емоційні. Я намагаюся не реагувати. Але відверто зізнаюся, що кілька разів дозволив собі гостро відповісти на своїй сторінці у фейсбуці. Знаєте, у віртуальному світі все якось більш емоційно, особливо це стосується неіснуючих, вигаданих персонажів – ботів, від імені яких можна писати що завгодно. Люди під чужими іменами без кінця ллють бруд і пишаються цим. Я хоч і молодий мер, але пам’ятаю, як у Радянському Союзі була така дуже ганебна річ – анонімки. Діяльність ботів можна порівняти з ними. Вважаю, що це ті речі, на які наша команда не повинна реа­гувати та помічати. Ми повинні доводити свою роботу в реальному житті. Дбати про двори, парки, дороги, заклади соціальної сфери, про життя та діяльність міста. Оце – наша робота. А у фейсбуці хай розважа­ються ті, в кого з’явилося багато вільного часу.

Ви почали з поточних чи кадрових питань? І таке ще запитання: гроші в міській скарбниці попередники залишили?

– Починали ми з усього і відразу. Часу на роздуми бракувало, бо на носі був опалювальний сезон, тому ним довелось зайнятись ще до прийняття присяги. Нагадаю, що перед початком опалювального сезону борг перед «Нафтогазом» складав катастрофічні 77 мільйонів гривень. Я взяв на себе відповідальність і за місяць до вступу на посаду під особисті гарантії перед керівниками облгазу та обленерго ми вирішили проблему початку опалювального сезону.

Ви запитували про кадри. Скажу, що пишаюся своєю командою. А щодо попередників – давайте залишимо їх у спокої. Оцінку будь-яким діям мають давати компетентні органи. Така робота вже ведеться і її результати ми обов’язково донесемо до громади. Я проти того, щоб озиратися назад і комусь чимось дорікати. Моя позиція проста: кожен повинен займатися своєю справою. Ми –дивимося у майбутнє і переконані в тому, що Олександрія гідна кращого!

Ця посада – не перша керівна у вашому житті. Були ще й 100 днів на посаді голови обласної адміністрації. Чим мерська «сотка» відрізняється від попередніх?

– Перші дні – завжди складні. І коли був головою районної адміністрації, і коли працював у місцевому самоврядуванні, і коли був головою обласної адміністрації – все це підтверджує цю думку. Це, скоріш, емоційна складова. Дуже сильна емоція – відповідальність. Коли у 2014 році Президент України підписав указ і я очолив Кіровоградщину – це був важкий час, було багато викликів. Але отримати від людей прямий мандат на виборах – це зовсім інше! Це відповідальність перед кожною людиною, яка живе у цьому місті, перед кожною людиною, яка прийшла на виборчу дільницю і не важливо за кого проголосувала. Якщо людина прийшла голосувати – їй не байдуже наше місто і вона хоче робити для нього щось краще. А я людина амбіційна: для мене – це виклик, екзамен перед цими людьми. І ще одна емоція є: любов до рідного міста викликає бажання рухати його вперед.

А чим відрізняються оці різні «сто днів»? Коли тебе призначають на посаду – отже буде указ про звільнення. І ти ніколи не знаєш, коли твоя каденція закінчиться. А коли тебе обирають люди – в тебе є 5 років, які треба спланувати. І ти розумієш це, як «Отче Наш».

Не секрет, що хлібом-сіллю владу зустрічають тільки на камеру або на публіку. Але саботаж і пакості – не рідкість при владі. Скажіть, вам ставили «палки в колеса»?

– Юхиме Леонідовичу, ще раз вас прошу – давайте без цих палок. Хай вони залишаються тим, кому цікаво розважатися. Це суб’єктивна реальність: є друзі, є противники, є незадоволені, є політична опозиція, є опоненти. Є ті, хто просто хоче критикувати. Вони були і будуть. Це – природно. Я переконаний, що завданням влади є робота. І я реагуватиму на оці розмови своїми справами. Ми наводитимемо лад у місті, будуватимемо його, а політика – справа творча. В Україні достатньо політиків, які розважали та розважатимуть олександрійців. В Олександрії такі політики теж є. Наша справа – робота.

Добре, давайте про справи. Є такі справи, на які, мабуть, і каденції не вистачить. А є такі, які можна і телефонним дзвінком вирішити. Поділіться, що вже вдалося зробити?

– Нарешті я можу говорити про те, що роблю та хочу робити. Ось такі запитання мені подобаються!

Відверто скажу – ми вже багато чого зробили. Головне питання – ресурси. Бюджет міста ми ухвалили своєчасно. Але я собі ставлю завдання, щоб у 2021 році ми додатково до бюджету отримали 100 мільйонів гривень. І це не просто моя фантазія. Це – конкретний план. Ми знаємо, як це зробити. Більш того, близько 50 мільйонів додаткового ресурсу ми вже отримали. Навіщо нам потрібні кошти? Хочемо будувати дороги: у цьому році капітально відремонтуємо стратегічно важливу дорогу, що об’єднує Олександрію із селищем Олександрійське. Це напрямок до Нової Праги. Маємо на нього 35 мільйонів гривень із територіального дорожнього фонду.

Із того, що я обіцяв моїм виборцям: комунальному транспорту – бути! Ми вже створили комунальне транспортне підприємство «Олександрійський транспорт» і в цьому році плануємо придбати 5 сучасних автобусів. Це 27 мільйонів гривень. Таким чином починаємо вирішувати болюче питання пільгових перевезень.

 

В Олександрії інфекційне відділення перебуває в незадовільному стані. Це дуже м’яко сказано. Ми маємо близько 15 мільйонів гривень і вже цього року олександрійці отримають сучасне відділення з сучасним обладнанням.

І ще – маємо окрему дотацію на заклади охорони здоров’я – 3 мільйони 900 тисяч гривень. Бо здоров’я – це головне!

Також думаємо за майбутнє – нашу молодь. Ми вже маємо кілька проєктів. Серед них – ідея побудувати сучасну криту мультиспортивну арену, де діти і молодь зможуть займатися улюбленими видами спорту круглий рік. Територія – біля 17 і 20 шкіл. На це попередньо треба 25 мільйонів гривень.

Я зараз говорю про великі проєкти, які коштують десятки мільйонів гривень. Є у планах і робочі питання, які потрібно вирішувати зараз. Наприклад, ремонт дахів у музичній школі та школі №20. Ми вже замовили проєктно-кошторисну документацію.

Після зими і дороги потребують ремонту. За це теж візьмемося.

За два місяці цього року вже маємо перевиконання дохідної частини бюджету на 7 мільйонів гривень!

Вважаю, що правильна господарська робота з бюджетом – це голов­не! Наведу приклад – дров’яні котельні, з якими ми почали прощатися…

Саме про них хочу запитати: 21 століття і дров’яні котельні… Як таке може бути?

– Була б моя воля, то я б ці «димарі» давно б усі позакривав. Але, очевидно, є якісь договірні відносини, є документи. 5 шкіл міста ми вже відключили від них і підключили до комунального підприємства «Теплокомуненерго». Будемо і далі працювати. Мені взагалі не зрозуміла логіка їхнього існування. Дивіться, яка цікава схема: є стратегічне для міста підприємство – «Теплокомуненерго» з боргом у десятки мільйонів гривень і арештованими рахунками, яке дає тепло тільки приватним споживачам, а бюджетні структури віддають свої бюджетні кошти приватному підприємству, яке ще й димить всім у вікна! Економічної доцільності – нуль! Тільки одна школа, наприклад, після закриття такої котельні і перепідключення сплатила 1 мільйон 300 тисяч гривень нашому комунальному «Теплокомуненерго».

І це не кажучи про скарги сотень людей, що той дим іде прямо у вік­на. Думаю, що на цих котельнях треба ставити крапку, закривати і рухатися вперед. Я знаю, що їхні власники і ті, хто отримували від них вигоду, розповідатимуть різні нісенітниці і доводитимуть їхню примарну користь. Але наша позиція тверда: це – минуле!

І ще вам хочу навести приклад із комунальних підприємств: Олександрійський центральний ринок. Я з людьми радився публічно перед призначенням нового очільника цього підприємства. Жителі порадили декілька кандидатур і я, як міський голова, призначив нового директора. Це Олександр

Кіяшко. Звичайно, комусь він дуже не подобається. Але людина почала працювати, звітувати. Він уже розкрив безліч схем! Виявилось, якщо чесно збирати всі платежі, то ринок може заробити мільйон гривень на місяць! Раніше такого ніколи не було! У лютому 2020 року – 600 тисяч гривень. А у лютому 2021 року, враховуючи пандемію, – мільйон гривень. Є різниця? Відчутна. Думаю, скоро ми дізнаємося не лише «скільки», а й «куди» раніше йшли такі немалі гроші!

Є такий вислів: «Прийде весна – побачимо, хто де…». Ну, ви знаєте що там далі. Чим перш за все плануєте зайнятися навесні?

– Є більш сучасний вислів: «Весна прийде – саджати будемо». Саджати будемо… квіти у парку Шевченка! (сміється – ред.). Нарешті за багато років у нашому парку з’явиться багато квітів. А ще – інтерактивний фонтан, пляж. У нас є ідея, яка народилася нещодавно: зробити благоустрій двору нового рівня. Такий облаштуємо на проспекті Соборному – між будинками 101 і 103. Наші юні архітектори Олег Воробченко та Дмитро Гузік уже зробили проєкт. Переконаний, що це сподобається всім олександрійцям. Розпочнемо і роботу над великими проектами, про які я вже казав. Упевнений, що Олександрія – варта кращого! І ми це доведемо!

фото: Ігор Демчук