1946. Відбудова

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, більшість журналістів «Кіровоградської правди» пішли на фронт, а з часом і газета перестала виходити. У той час її замінили партизанські листівки, які періодично з’являлися в Кіровограді. Відновилися випуски часопису уже після звільнення міста від німецько-фашистських загарбників – у січні 1944 року.

Перші ще воєнні номери «КП» здебільшого повідомляли зведення з фронту та переможний рух радянської армії на захід. На шпальтах газет того часу рясно писалося про братські поховання наших воїнів у різних населених пунктах області. Та найрадіснішу звістку повідомила «Кіровоградка» у травні 45-го. Це була Перемога! Рік починався обнадійливо. Усього півроку тому скінчилися бойові дії на радянсько-німецькому фронті, а ще менше часу минуло відтоді, як склала зброю Японія.

Хоч завдані війною збитки в області, як повідомляла відновлена «Кіровоградська правда», становили 14 мільярдів карбованців, люди сподівалися на вихід із розрухи у найближчому часі.

Газета писала про приведення на Кіровоградщині до ладу 220 підприємств союзного, республіканського та обласного підпорядкування. Люди раділи, що держава асигнує на відбудову «Червоної зірки» та олійжиркомбінату 20 мільйонів карбованців («КП» за 12 травня), дякували за «батьківську турботу великому Сталіну». І, виправдовуючи високу довіру, на початок 1946 року рапортували про випуск продукції на 47,1 мільйона карбованців.

Відбудова народного господарства тривала. П’ятого січня прийшла звістка про відкриття Нюрнберзького процесу для осудження натхненників злочинів фашизму. «КП» мало не в той же день подала перші матеріали з нього. Ясно, що не виряджала до Німеччини свого спеціального кореспондента, а користувалася послугами ТАРС, РАТАУ та інших центральних інформаційних агенцій. А потім упродовж року майже щодня (газета виходила 5 разів на тиждень на 6 або 8 сторінках) віддавала кілька шпальт Нюрнбергу.

Наближалося 9 травня 1946 року. Народ готувався повноцінно відсвяткувати перший мирний День Перемоги. Робітники і селяни брали підвищені соціалістичні зобов’язання, ставали на трудові вахти, аби компенсувати вихідний день, встановлений торік. Тоді в силу обставин минулорічні заходи відбулися 24 червня, але в 1946 році планувалося провести їх саме 9 травня. Однак потім вирішено перемогу над Німеччиною об’єднати з перемогою над Японією. «Кіровоградська правда» повідомила, що 3 вересня звідтоді стане всесоюзним Днем і святкуватиметься в статусі вихідного. Однак ця постанова не прижилася. Аж до 1965 року велику Перемогу відзначали тільки вечірніми артилерійськими салютами щорічно.

Тим часом 1 вересня 1946-го газета оприлюднила ухвалений Верховною Радою УРСР «П’ятирічний план з відбудови народного господарства». Приділено також увагу початку навчального року в тематичній сторінці «Вчитимемося так, щоб Сталін сказав: «Відмінно, ребята!». Третього ж вересня вийшов друком розгорнутий документ «Про державний бюджет УРСР на 1946 рік і звіт за 1945 рік». З промовою виступив Голова Ради міністрів республіки Микита Хрущов.



Шостого вересня пройшла прем’єра фільму «Клятва». Масові відвідини одночасно в усіх кінотеатрах міст і сіл області і аплодисменти глядачів. Перегляди тривали тиждень. 8 вересня завершив сезон Театр російської драми імені Кірова.

На цьому загалом піднесеному фоні ще на початку року раптом прорізалися тривожні нотки. З’явилися перші скарги на несприятливі погодні умови. Великого розмаху набула боротьба з крадіжками соцвласності. Особливо після вересневої постанови Ради міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) «Про заходи по ліквідації порушень статуту сільгоспартілі в колгоспах», у якій зазначалося про поширення фактів «розбазарювання» земель колгоспів і колгоспної власності, зловживань із боку партійно-радянських органів, порушення виборності правлінь і голів колгоспів.

Першого вересня голова Новогеоргіївської промартілі імені 1 Травня Вакуленко зі спекулянтами затіяв «бартер» вироблених каніфолі, дьогтю, скипидару на горілку й продукти харчування. Одна з оборудок зі скипидаром (1,6 т) обійшлася в 19 тисяч карбованців.

Комбайнер-передовик Овчаренко з Новопразької МТС, завоювавши районну першість, одержав аж... 640 кілограмів зерна. Річний заробіток.

У той же час 15 вересня газета розкритикувала колгоспників Єлизаветградківського району, бо з 2234 запланованих для роботи на оранці... корів, орють тільки 1300. Зовсім не видно корів на полях колгоспу «Червоний хлібороб», де головував Михайлов. Скільки можна заробити при такій роботі? Двадцятого вересня вийшла постанова виконкому обласної ради про невиконання зяблевої оранки в Бобринецькому і Новгородківському районах. У Новоархангельському – те ж саме. Погано проводився ремонт техніки в Цибулівській МТС. Траплялися випадки незаконного збуту запчастин «наліво».

Становище з заготівлями критичне. Великовисківський район здав усього 48% хліба. Колгосп «Перебудова села» – 30 центнерів. А колгосп імені 18 Партз’їзду не вивіз ні грама. У колгоспі «Ленінська праця» цього ж району на току у відходах знайдено 200 центнерів зерна.

28 вересня у «Кіровоградській правді» вийшла велика добірка матеріалів про погане збереження колгоспної власності. Особливо кричущі факти розкрадання відзначені в артілях «Вперед» Єлизаветградківського, «Червоний шлях» та імені 1 Серпня Новопразького районів.

У передовиці за 29 вересня журналісти знову поверта- ються до проблем хлібоздачі. Під сувору критику потрапили Кіровоградський, Рівнянський, Бобринецький, Знам’янський, Єградківський, Новопразький, Онуфріївський, Олександрівський райони – вони не виконали завдань. Великі статті на цю ж тему пишуть кореспонденти «КП» Д.Равве, Н.Клименко. Вони, крім тотального крадійства, звертають увагу на випадки поборів із селян чинами місцевого керівництва.

А тут ще й постачання м’яса великої рогатої худоби та свиней закульгало на всі чотири ноги. Натомість для компенсації дефіциту в населення забиралася свійська птиця. На 10 лютого 1946 року пташиного м’яса по всій Кіровоградщині заготовили 297 центнерів: колгоспи і радгоспи не здали жодного кілограма, зате з домашніх господарств колгоспників зібрано 294 центнери та ще три здали робітники і службовці. Зокрема, від колгоспників, скажімо, Устинівського району м’яса курячого надійшло в рахунок обов’язкових поставок 27 кг 200 грам та м’яса кролятини – 26 кг, а всього від району м’яса птиці зарахували 53 кг 200 грам. Схожа ситуація склалася і в інших районах області. Уповноважені наркомату заготівель вели себе досить безцеремонно. Наприклад, у колгоспі «Політвідділ» Красносільської сільради Єлизаветградківського району уповноваженому нарахували за рахунок колгоспу 202 трудодні та здійснили за них виплати грошима і зерном, хоча членом колгоспу він не був і жодного дня там не працював. Уповнаркомзаг по Хмелівському району Шаповалов у березні 1946 року обшукував помешкання та господарства колгоспників, вилучав майно, фураж і продукти харчування – сіно й пшеницю. У Долинському та Великовисківському районах заготівельники з головами колгоспів у колгоспників реквізували корів і здавали в рахунок м’ясопоставок. Агент мінзаготівлі Новопразького району Тупало у 1946 році вилучив у громадян Кобець та Піддубного корову й телицю тільки за те, що вони не виконали планів із обов’язкових поставок яєць зі своїх господарств. В Олександрівському районі заготівельник Гордієнко здійснював настирливі обшуки господарств колгоспників. У липні 1946 року він виявив у громадянина Садового із села Бірки 100 кг хліба та змусив того здати частину знайденого зерна державі, хоча свої «зобов’язання» селянин виконав і вчасно, і сповна.

У масі сільських проблем інколи газета порушувала і робітничі. За весь рік, правда, підготувала лише одну сторінку «Завод «Червона зірка» на піднесенні» та ще одну про залізничників.

Під кінець року (4 жовтня) панічні настрої щодо місцевого сільгоспвиробника перервалися на деякий час битвою на всесоюзному ідеологічному фронті. Вийшла постанова ЦК ВКП(б) «Про журнали «Звезда» і «Ленинград». Усі видання, і «Кіровоградська правда» теж, подали текст документу на своїх шпальтах. Через кілька днів українські партійці випустили й своє бачення культурного процесу. «КП» 16 жовтня роздрукувала тези «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи його поліпшення». Там вказувалося на недостатню кількість п’єс радянських авторів у провідних театрах республіки та на периферії, засилля класичних вистав національного театру, їх неактуальність. Критикувалися півтора-два десятки різножанрових творів українських драматургів та втілення їх постановниками. З тією ж схемою розкладав по поличках п’єсу Євгена Кравченка «Фальшива стратегія» якийсь місцевий дописувач Александров.

Утім, були й світлі моменти. Наприклад, 11 грудня учитель сільської школи Олександр Моторний пророчо передбачив розквіт села, де народився і вчителював. Надрукував у «Кіровоградці» чудовий нарис «Такою буде Березівка». А через чверть століття там геологи відкрили потужне родовище урану і виросло відоме селище Смоліне.

А ще у 46-му газета писала про дитячий відпочинок у піонерських таборах, про те, що у колгоспах показали перше звукове кіно. На шпальтах «КП» почали друкувати світлини передовиків народного господарства. Одна з них – знатний косар Олена Лабунська (на фото), яка вручну викошувала за день 2,5 гектара! Сьогодні навіть важко уявити, який титанічний фізичний труд мусили виконувати люди в той час!