1949. Кіровоградський ресторан №1

, опубліковано в Століття «КП»

8030У 1949-му Кіровоград уже п’ять років як звільнений від ворожих військ. Країна ще загоювала рани, але люди з оптимізмом не тільки відбудовували зруйноване війною господарство. Вони раділи, співали і любили. Як це було – згадує «КП».

Радісна новина 1 січня ощасливила родину слюсаря-складальника заводу «Червона зірка» Казимира Квятковського. Їй виділили квартиру в новоствореному робітничому районі Ново-Некрасівка. Там виросли з півтора десятка одноповерхових будинків на дві сім’ї з двокімнатними квартирами. Щасливу мить розділили також родини Олексія Діденка, Олександра Криворучка, Бориса Квікера та інших передовиків місцевого флагмана виробництва. Вздовж вулиці прокладені тротуари, водогін, електрична лінія, висаджені дерева.

5 січня начальник обласного управління культури повідомив про розквіт хорового мистецтва, яким охоплені майже всі промислові підприємства області та колгоспи. В них налічувалися 931 співочий колектив із майже 11 тисячами учасників.

У цей час повністю відновила роботу відбудована Кіровоградська районна електростанція.

Тоді у «Кіровоградській правді» надрукували нарис Ковтуна, як відбувалося звільнення Кіровограда від фашистів п’ять років тому. Епізоди, наведені автором, певною мірою дають уявлення про хід подій із кущівського та південно-східного напрямків, проте автор не розказав нічого про потужний наступ від Северинки. Опис не висвітлював участі у визвольних боях вищого командирського складу. З якихось міркувань (секретності чи що?) не згадувалися прізвища офіцерів вище майорського звання – тільки «вищий» та «ще вищий» командири. Серед названих – Мамзанов, Іванов, Желєзнов. Снайпер Лукманов тільки на площі Кірова із засідки знищив 19 німців. Ворог же зі спротивом відкочувався до театру, а потім до залізничного вокзалу.

Якихось інших масових заходів до цієї річниці в обласному центрі не проводили.

9 січня колгоспники, робітники, службовці Кіровоградщини написали листа Сталіну: «Запевняємо вас, що докладемо всіх зусиль, аби перемогти в боротьбі з посухою». Для цього земляки постановили активніше насаджувати полезахисні лісосмуги, скрізь вводити пари і травопільну систему, за якої частина орної землі зайнята багаторічними травами і є кормовою базою та засобом підвищення родючості грунту. Не забувати про сівозміни, внесення гною, проводити снігозатримання. Споруджувати нові ставки для зрошення полів, закривати вологу навесні тощо.

Із самого початку січня знову з’явилася улюблена тема газети «Про хиби в роботі МТС».

Відбулася IV Кіровоградська обласна партконференція, де багато уваги приділили критиці й самокритиці. За результатами дебатів 14 січня обрали першим секретарем обкому Стоянцева, другим – Ігнатенка, секретарями Мартиненка та Неботова.

Газета з початком року змінила зовнішній вигляд і стала виходити збільшеним форматом на 4 сторінках. І ось увесь період із 14 до 27 січня три сторінки з чотирьох висвітлювали партійне життя області. І тільки 19 січня опублікувала розгорнуте зведення про виконання областю виробничих планів за 1948 рік.

Після відкриття 27 січня XVI з’їзду КП(б)У газета повністю висвітлювала його перебіг аж до закінчення засідань 9 лютого, тільки спорадично навертаючись до інших тем.

Увесь місяць також тривало висування кандидатів та агітація на виборах до народних судів, що відбулися 30 січня і на яких, як і завжди в СРСР, переміг

«блок комуністів і безпартійних».

15 лютого в Кіровограді відбулася обласна нарада працівників сільського господарства. Це був, так би мовити, тренувальний збір перед республіканською нарадою, що пройшла 19 лютого. Делегати обох зібрань направили Сталіну листи-обіцянки щодо майбутніх трудових подвигів.

А тим часом статистичне управління області оприлюднило дані про виконання показників за січень. Цифри були невтішними. Скажімо, «Червона зірка» дала всього 69,7% плану. Зразу ж у статті журналіст Сухер оперативно проаналізував, чому трапилося відставання заводу, який ніяк не спроможеться погасити борг країні з випуску сівалок. Зривали план ливарники і постачальники. Непрофесійність виробничників багатьох заводських профілів стала загрозливою. А інше містоутворююче підприємство – кіровоградська буровугільна шахта «Піонер» – у звіті не вказана зовсім. Очевидно, настав час її закриття через систематичне невиконання видобутку і програш у конкуренції зі спорідненим олександрійським комплексом.

Новообраний народний суд Маловисківського району 25 лютого розглянув кримінальну справу колишнього керуючого Мар’янівським відділком цукрорадгоспу Білоконя, його помічника Сороки, коменданта Соболя, котрі дозволяли робочим варити з буряків самогон для особистих корисливих потреб. Білоконю і Сороці «припаяли» по три роки позбавлення волі, а Соболю – два. Зловмисникам пощастило, що не гнали питво на продаж.

Десять днів тому селяни області набридали Сталіну обіцянками працювати ударно, а тепер, 25 лютого, уже всі без винятку трудящі Кіровоградщини зобов’язувалися «виконати й перевиконати». Хоч-не-хоч закрадалася підозра, чи вистачить паперу для подібного епістолярію? Адже ним займалися нечислима кількість дописувачів із усього неосяжного Радянського Союзу.

19 лютого в «Кіровоградській правді» з’явився передрук із «Радянської України» статті «На антипатріотичних позиціях», який у свою чергу був передруком із московських партійних видань, де піддавалися нещадній обструкції публіцисти і критики, які працювали у сфері театру і кіно, драматурги, сценаристи. Кількома днями пізніше дали ще розлогішу картину, як безродні космополіти нівечать вітчизняну культуру. У матеріалі «Викрити і до кінця розгромити безрідних космополітів» особливо взялися за Борщагівського, Гозенпуда, Старинкевича. «Безродний космополіт» Олександр Борщагівський, наприклад, десь осмілився написати, що український класик Іван Тобілевич повинен стати взірцем не тільки для сучасних драматургів із Києва типу Олександра Корнійчука, а й у центрі. Отож вдалося «правильним марксистам» поєднати в одне ціле такі протилежності, як націоналізм і космополітизм. Космополітами в Україні оголошувалися ще Первомайський і Голованівський. Останній, до речі, наш земляк.

З настанням весни, а саме 6 березня, читачі вже забули про інтелектуальні баталії, опустившись на грішну землю. Бригадири тракторних бригад Трепівської МТС на Знам’янщині Явтушенко, Кам’янської ордена Леніна МТС імені Сталіна Кам’янського району Компанієць, Сулима з Дніпропетровщини і Сомов із Одещини викликали на змагання бригаду Олександра Гіталова. Герой Соцпраці прийняв виклики. А 20 березня й нарада трьохсот бригадирів МТС області не забарилася. Виступам її учасників віддали у «Кіровоградській правді» цілу сторінку. До кінця березня велася інтенсивна підготовка до весняних польових робіт.

Першого квітня розпочав роботу ХІІІ з’їзд ВЛКСМ. Закінчив 10 квітня. 13 квітня відбулася церемонія вручення Сталінських премій.

У Кіровограді відкрився ресторан №1 на вулиці Карла Маркса,27. Відразу ж почав рекламну кампанію із залучення відвідувачів. Працювати починав опівдні, а закінчував роботу о третій ночі. Широкий вибір якісних страв за ціною не перевищував пропонованих мережею їдалень загального харчування. У ресторані грав оркестр.

8027

Неодноразово оголошували про відкриття до 1 Травня на центральному ринку передсвяткового ярмарку. Такі ніби дрібниці свідчили, що купівельна спроможність міського населення зростала.

Селяни ж знали тільки своє суспільне місце – працю. 26 квітня комсомолка Настасія Крус, чабан колгоспу імені Фрунзе Новоукраїнського району зобов’язалася від 33 вівцематок одержати 33 ягнят. Через місяць вже мала 32 ягнят від 20 овець.

До 150-річчя з дня народження Пушкіна 28 травня в газеті розповідали про формування світогляду відомих людей краю під впливом творів російського поета. Олександр Гіталов чесно зізнався, що найпершою книжкою, прочитаною ним про старе село, яка його вразила, була «Хіба ревуть воли, як ясла повні». А вже потім доповнив йому сприйняття давніх селянських бід і кривд вірш Пушкіна «Деревня» та інші.

Першого червня «КП» заснувала «Літературну сторінку» з поезіями Івана Ісаєва («Дорога» про Тараса Шевченка), Євмена Доломана («Я в степ виходжу»), Володимира Федорова («Письмо»), Михайла Кубранського («Пусть сотни лет...» про Пушкіна), Михайла Соколовського («Телефон»). Тут же поміщено нарис Анатолія Хорунжого «Життя легенди».

Виявляється, знаний кіровоградський художник Володимир Федоров писав вірші.

А тим часом школярі насолоджувалися на канікулах відпочинком у піонерських таборах. Газета 19 червня розповіла про табір для міських дітей в селі Обознівці Кіровоградського району. Діти поєднували ігри, купання у водоймах, спортивні заняття, відпочинок зі збором лікарських рослин і посильною допомогою місцевому колгоспу. Такою увагою відмічено стахановців із «Червоної зірки» Неймарка, Делятка, Мельникову, Квятковського (того, що на початку року одержав квартиру), Проценка та інших. Начальник табору Наталія Добровольська і старша піонервожата Раїса Бухман розповіли, як дорослий колектив проводить різні змагання, конкурси, вогнища і, зрештою, годує підопічних. Кореспондент газети Кальчинська зізналася, що навіть не хотіла повертатися до міста.

У колгоспах переважала ручна робота. Особливо давалося взнаки просапування буряків, кукурудзи, городніх культур і навіть проса. В той же час багато робочих рук відволікалося на додаткові роботи. Йшла кампанія повсюдного будівництва критих токів, зернових сушарок, навісів.

1 липня бібліотека імені Крупської почала надсилати сільським трудівникам по заочному абонементу пакунки літератури. Зокрема передовики сільського господарства Гіталов, Галушко, Балан одержали «Коротку біографію Сталіна», том творів Маркса і Енгельса, праці Леніна «Що робити?», «Дві тактики соціал-демократії в демократичній революції», том творів Леніна і Сталіна. Інколи приходили художні книжки таких авторів як Шолохов, Полєвой, Корнійчук.

5 липня кіровоградський клуб «Трактор» переміг із рахунком 6:0 футболістів «Машбуду» із Миколаєва. Відзначився хеттриком лівий крайній нападник Володимир Шевчук.

17 липня отримали ордени «Материнська слава» різних ступенів і «Медаль материнства» майже 70 жінок Кіровоградщини.

А вже у вересні вийшла розгромна стаття спецкора Небилиці «Чому Малопомічнянська МТС не працює по-гіталовськи?».

У другій половині вересня в Угорщині розкриті контрреволюційні змови групи керівників під орудою Ласло Райка, а у грудні – Трайчо Костова в Болгарії. Їхні виступи інспіровані західними розвідками та підручними Йосипа Броз Тіто з Югославії.

Увесь рік тривала підготовка до святкування 70-річчя Сталіна, а 21 грудня провели урочисте засідання з цього приводу.

22-23 грудня відбувся пленум обкому, де з формулюванням «у зв’язку з переходом на іншу роботу» звільнили від обов’язків першого секретаря Стоянцева, а обрали Позаненка.
e-max.it: your social media marketing partner