1956. Століття «КП»

, опубліковано в Століття «КП»

8885Країна жила своїм розміреним життям. Поки у Москві на ХХ з’їзді розвінчували культ особи Сталіна, в області тривало будівництво нових житлових масивів, зводилися нові вокзали, школи, будинки культури. Люди невтомно працювали і раділи життю…

У «Кіровоградської правди» зникли деякі давніші і з’явилися нові передплатники. Адже зі складу області до новоствореної Черкаської відійшли Златопільський, Кам’янський, Чигиринський райони, а до Кіровоградської додалися Вільшанський, Гайворонський, Голованівський і Ульяновський. Тепер уже Кіровоград мав повне право вимагати 3 січня від колгоспу імені Молотова у Гайворонському районі «Зробити всі ферми високопродуктивними». А 6 січня порівнювати результати виробничої активності сусідів-колгоспів – передового «Шлях до комунізму» у Голованівському районі і відсталого – «Перемога» – з Гайворонського. Мовляв, природні умови, грунти, сортове забезпечення посівів однакове, а врожаї різняться. Отже, ставлення людей до праці, очевидно, різне – зроблено висновок у статті «Є в кого повчитися».

Проводився обмін дос­відом не тільки в рільництві, а й у тваринництві. На шпальтах 11 січня змогли сказати вагоме слово передові доярки радгоспу «Більшовик» Антоніна Чернова, Зінаїда Озерянська, Олександра Усатюк.

14 січня провела творчу зустріч-звіт група художників обласного центру, де критично обговорила свій доробок. Це була неформальна тусовка місцевих митців пензля. Володимир Федоров працював тоді над картиною про цілинників, Борис Вінтенко над портретами пташниці Касян і доярки Карасенко, Микола Бондаренко – над «Трактористами». Вони вказали один одному, де потрібно помудрити над композицією, де довершити колоритні рішення, а де й повністю переробити халтуру. Тоді ж знайшов у редакції приробіток член тієї групи, художник Російського театру імені Кірова Микола Добролежа. 15 січня газета повідомила про щойно збудовану обласну філармонію, де вже чекали відвідувачів.

Час від часу з’являлися більші й менші дописи про хід спорудження Кременчуцької ГЕС, – область просто жила цим будівництвом. А в одному з січневих номерів розповідалося, що почала працювати Новоархангельська ГЕС на Синюсі, яка не йшла у жодне порівняння з дніпровським велетнем, однак забезпечувала електроенергією господарства та жителів кількох прилеглих населених пунктів.

16 січня в газеті повідомили, що у Тайваню захопили радянський танкер «Туапсе»­ з авіаційним пальним для Армії Китаю. Членом екіпажу був і комсомолець Іван Павленко з Бандурового Олександрійського району. Він геройськи витримав полон і разом із трьома десятками моряків повернувся додому, тоді як 20 інших попросили політичного притулку в США. Пізніше про інцидент із «Туа­псе» кіностудії Довженка та імені Горького зняли касовий фільм «ЧП – Чрезвычайное происшествие».

7 лютого «Кіровоградська правда» оприлюднила обласні «Підсумки виконання плану за 1955 рік». Результати порадували, крім будівельної індустрії (цегла, щебінь, деревовироби) та «Червоної зірки», що не додала кілька типів сівалок. Тільки на 7% виконали завдання з виробництва сівалок для висіву кореневищ м’яти (були й такі агрегати!).

На станції Користівка відкрили новий залізничний вокзал.

У Москві розпочав роботу 20 з’їзд КПРС, який розвінчував культ особи Сталіна. А в газеті, крім документів форуму, пішли трудові рапорти від будівельників Кременчуцької гідроелектростанції, робітників «Червоної зірки», залізничників Знам’янки, шахтарів Олександрії, колгоспників усієї області.

Навесні газета започаткувала нову форму для опанування продуктивнішими методами в різних напрямках матеріального виробництва. При редакції почали збирати профільну аудиторію, яка слухала передовиків. Цикл називався­ «Лекцію читає... ланкова, зоотехнік, механізатор...». Та лекція займала цілу сторінку. Так створювалася ілюзія, що наші колгоспники – грамотні професійні лектори.

Між цими агітаційними монстрами траплялися й чисто життєві сюжети з легким нальотом реклами. Як, наприклад, публікація про розширення експозиційного фонду обласного краєзнавчого музею. Адміністрація оголосила прийом і часткову купівлю речей, книг, документів, які становили історичну цінність. «Часткова купівля» була еквівалентна ціні за брухт чи макулатуру. Або розповідь, як зручно добиратися додому легковими таксі на базі комфортабельної «Побєди».

«Весело, цікаво, корисно» – так розповідала стаття про змістовне проведення школярами весняних канікул. Ілюстрував фотографіями написане учень 10 класу школи №20 Василь Ковпак. Після тієї першої появи на шпальтах «Кіровоградської правди» молодий співавтор «оживив» тексти про відпочинок молоді в парку імені Леніна, про навчальний процес на вечірньому відділенні щой­но відкритого Кіровоградського філіалу Харківського політехнічного інституту. Знайшли собі місце в газеті й кілька його фотоетюдів. Так почав кар’єру фотожурналіста відомий майстер об’єктива Василь Ковпак.

А 1 квітня маринопільський сільський клуб із Голованівського району з успіхом виконав постановку «Назара Стодолі». Тоді заміткою дебютував у пресі майбутній байкар Борис Чамлай.

У газеті міцно прижилася­ ціла тематична сторінка «З редакційної пошти», де по бойовому рішуче обговорювалися злободенні клопоти. Інколи приємні, але частіше – гострі, критичні. Такі відбитки з життя завжди цікавили читачів. 8 квітня сторінка йшла під загальною шапкою «Повсякденно дбати про поліпшення культурно-побутових умов трудящих». Вказувалося, що місцева промисловість не задовольняла торгівельного попиту на її продукцію. У селі Масляниківці Кіровоградського району базовий колгосп імені Кірова ігнорував тягу хліборобів до культури, утримуючи клуб у занедбаному стані. Село Мар’янівка ­Добровеличківського району – та ж картина – клуб служив зерносховищем. У Бобринці занехаяна банна справа, а перед новим сільгосптехнікумом лежали прогнилі дошки замість тротуару. На вулиці Карла Лібкнехта в обласному центрі у будинку №59 після капітального ремонту всю зиму залишалися мокрими оштукатурені стіни.

Така форма роботи з читачем підняла авторитету газети в той час.

День Перемоги аж до 1965 року не святкувався. Отож, 9 травня обійшлися тільки салютом у деяких містах. Замість торжеств для широкого обговорення газета надрукувала положення нового «Закону про пенсії».

18 травня трапилася пригода, що могла закінчитися трагічно. На спуску вулиці Карла Маркса від району 5/5 до центру зупинився переповнений пасажирами автобус. Водій відлучився, не закріпивши машину на гальмах. Автобус покотився вниз, набираючи швидкість. І тільки сміливі дії перехожого Івана Брайловського, котрому вдалося проникнути в кабіну і натиснути гальма, запобігли страшним наслідкам.

У середині травня Кіровоградщина кілька днів проводжала на схід та північ країни групи молодих ентузіастів. Проводи відбулися в Знам’янці, Голованівську, Новомиргороді, Малій Висці, Новоукраїнці й інших райцентрах. Певно всі ті люди: Мотрона Залюбська, Олена Флоріна, Микола Барабанчук, Олександр Мильниченко, Валентина Заїкина, Віктор Шпит залишилися жити далеко від батьківської хати. А якщо хто й повернувся,­ то аж у пенсійному віці. «В добрий путь» – провела їх статтею «Кіровоградська правда» 23 травня.

Через три дні Кіровоград приймав на гастролі Штепселя й Тарапуньку.

Тим часом пілот сільгосп­авіації Гуменюк і авіатехнік Калиберда 8 червня підживили і протравили хімікатами відповідно 4000 і 3575 гектарів поля.

У липні-грудні валом пішли сторінки «З редакційної пошти». У перер­вах між тими «Поштами» втиснулися­ «Лекцію читає кукурудзовод Федір Косянчук», «Думки педагога» з уперше правильно написаним прізвищем Василя Сухомлинського, шестиденна війна за Суецький канал, відомі події в Угорщині наприкінці 1956 року, традиційні Жовтневі свята і День Конституції.

Слід згадати про близьку до завершення забудову житлового масиву колишньої Сінної площі біля фортечних валів. Тут до початку навчального року відкрила двері нова школа-десятирічка, постало кілька будинків для червонозорівського робітництва. На тому місці зараз розмістилася лікарня «Ацинус». А на протилежній околиці з боку Знам’янки прийняв студентів Технікум підготовки керівних колгоспно-радгоспних кадрів (у просторіччі – «совпартшкола»). Нині там розмістився Донецький медуніверситет.

 

8884

e-max.it: your social media marketing partner