Століття «КП». 1959

, опубліковано в Століття «КП»

9054Семимильними кроками країна виконувала п’ятирічку. Колгоспникам вперше почали виплачувати зарплату грошима, в області будували гідроелектростанції, почали виконувати рейси пасажирські літаки. Країна рад запустила супутника на Місяць, мріяла повернути ріки у зворотному напрямку і змінити клімат…

«Перший рік славного семиріччя» почався саме цією передовицею, а велична мальована художником Миколою Добролежею композиція і вірш Олени Журливої «Здрастуй, здрастуй, Новий рік!» заповнили всю першу сторінку за 1 січня 1959 року. Третього січня читачі стали свідками падіння проамериканського диктатора Батісти на Кубі. Ця подія ще довго, зав­дяки «Кіровоградській правді», тривожила земляків. Того ж дня відбувся Перший обласний зліт ударників і бригад комуністичної праці, що недавно з’явилися. Нат­хненно виступали кремгесівський бетонник Баканов, тракторист Андріяш із Новоукраїнського району, олександрійський комсомолець Гончаренко, залізничник Дідур, школярка Овчарова з Богданівської школи Знам’янського району. З минулого року тривало обговорення доз’їздівських тез Хрущова, і всі були «за», прагнучи виконати «семирічку – за п’ять років».

«Сьогодні в колгоспі получка». Так нестандартно назвав статтю журналіст Моїн, коли почали розплачуватися з селянами грошима замість трудоднів. У колгоспі імені ХХ з’їзду, що в Олександрійському районі, за новою методою найбільше взимку одержали тваринники. Рільники значно менше – не сезон. Та і в тваринників розрив складав від 300 до 600 рублів – не всім це подобалося.

28 січня фанфари сповістили про початок роботи ХХІ позачергового з’їзду КПРС. Отже й газета кілька номерів поспіль публікувала довжелезну доповідь Микити Хрущова, котрий був світовим рекордсменом читання з трибуни публічних текстів.

Новина порадувала читачів «Кіровоградської правди»: в обласному центрі з’явилися літаки-таксі, що за 15 хвилин доставляли пасажирів до Кривого Рогу.

Викладач педінституту Стеценко і студент Журавський склали «Літературну географію Кіровоградщини». У процесі укладання листувалися з Євгеном Попов­кіним, Савою Голованівським та іншими літераторами-земляками. Журналіст Гвоздецький розповів про забудову комунальним житлом колишньої Ярмаркової площі. Тут же готувалася до пуску нова швейна фабрика, магазини, школа, дитячий садок, ясла.

Першого березня відбулися вибори до Верховної Ради УРСР. Як завжди, перемогу здобули всі заявлені кандидати у депутати. Журналіст Сухер у цьому ж номері познайомив кіровоградців із колекціонером старожитностей і картин Олександром Корецьким, українофілом і особистим другом історика Дмитра Яворницького. Автор замовчуваної «Історії запорозьких козаків» накидав оком на колекції бандур, козацьких шабель і люльок кіровоградця. Своє зіб­рання 66-річний чоловік започаткував ще до революції.

«Редакційна пошта», як і раніше, багатьма короткими замітками таврувала недбале використання та зберігання вартісних машин і механізмів й інші негативні явища. У статті «Вирішують люди» кореспондент Бондаренко розповідав, що Новомиргородський район, хоч і виконав план виробітку м’яса, молока і масла, однак мало дбає про оперативну політичну агітацію.

19 травня якось непомітно зник із газетних анонсів Російський драмтеатр імені Кірова (був на теперішній вулиці Дворцовій – «КП»). І тільки аж 2 червня з матеріалу «Успіхи і невдачі» стало ясно, що його просто закрили через нерентабельність. Глядачі не відвідували вистав.

Одинадцятого червня цілий розворот закликав «До нових трудових перемог – Кіровоградщина в першому році семирічки», а дванадцятого приїхав товариш Нурітдін Мухітдінов вручати орден Леніна після Указу про нагородження області, що вийшов ще наприкінці 1958 року. Так на цілих півроку край затримали у святковому настрої.

Стаття «Павутиння бузувірів» розповідала, як густо обплутали сектанти «істинні християни» села Плоске-Забузьке Голованівського, Журавлинку Гайворонського, Злинку Маловисківського та Перегонівку Підвисоцького районів.

А тут тобі ще й такий парадокс! Недавно, 31 травня, «Червона зірка» пишалася заводською механізацією та автоматизацією техпроцесів, а 10 липня у голов­ній газеті країни «Правді» від того благополуччя каменя на камені не лишилося після критики за масовий виробничий брак. Стаття, автоматично, як повелося в соціалістичні часи, з’явилася у перекладі і в «Кіровоградській правді» з відповідним резонансом для директора Крючкова і головного інженера Барильченка.

Відчувалося, скоро перерізатимуть червону стрічку на будівництві КремГЕСу. І ось ударний десант акул пера у складі заступника редактора Наума Добріна, кращих нарисовців Миколи Стояна, Олександра Моторного, Миколи Добролежі (художника) та Андрія Дібровного й інших фотокорів 4 липня висадився на берегах Дніпра. Трудовий подвиг гідробудівників закріплювався трудовим подвигом газетярів – упродовж місяця читачів накрила лавина нарисів «Глава династії», «Дорогою батьків», «Петро Молєв бере розгін», «Краса людська», «Між оновлених берегів», «Партії син» і безлічі дрібніших інформативних матеріалів із фото й замальовками.

Траплялися також невдачі в житті області. Проте, питання типу «Чому відстають вільшанські тваринники?» відразу нівелювалися іншими «Слово і діло хмелівських доярок». Особливо вдавалися образи вправних молочниць молодому журналісту Віктору Погрібному. А 9 вересня сповіщалося, що за 25 днів «Швидко, дешево, вигідно» споруджено Кіровоградський район­ний міжколгоспний відгодівельний пункт на майже тисячу голів поблизу Лелеківського бурякопункту, багатого жомом. Будматеріалом служили очеретяно-хмизові щити і глина.

15 вересня радянська ракета досягла Місяця і того ж дня, випадково чи ні, Микита Хрущов поїхав до США. «У добрий час, Микито Сергійовичу!» проводжали лідера на сторінках «Кіровоградської правди» заслужений тракторист Гіталов, передовий арматурник Карпов, голова колгоспу Кошовий, лікар Землянова, студент Зубицький. Через пару тижнів Хрущов повернувся і зразу ж відбув до Китаю.

«Служи народові, Дніпро могутній!» закликала у жовтні «Кіровоградська правда». До зданого в експлуатацію ще місяць тому шлюзового каналу додалося­ перекриття ріки, заповнення котловану дніпровською водою та введення до ладу першого гідроагрегату.

Нарешті дійшло до повноцінного відновлення центральної частини Кіровограда. Яким він стане, розказувала газета 11 жовтня. Описувалося, що спочатку постане магазин «Дитячий світ» навпроти Дзеркального гастроному (архітектор Андрій Сидоренко). По діагоналі перехрестя вулиць Карла Маркса і Дзержинського виросте чотириповерховий готель «Україна» з рестораном і першим у місті плоским дахом (архітектор Борис Байтін). На розі Карла Маркса і Леніна передбачалася­ добудова двоповерхового будинку до п’яти поверхів. Планувалося провести корінну реконструкцію адміністративних будівель на площі Кірова. А вище по вулиці Карла Маркса готувався відкрити двері новий кінотеатр на 1200 місць.

Енергетична «симетрія» відбилася на мапі області – 20 жовтня на Південному Бузі запустили в експлуатацію Гайворонську ГЕС.

До Жовтневих свят «Кіровоградка» надрукувала сповнений фантастично-реалістичного оптимізму, з елементами містики шедевр Наума Добріна «Чарівне завтра». Ось пара цитат із нього. «Хіба зітреться з пам’яті таке: під час роботи ХХІ з’їзду сонце прорвалося крізь густі січневі хмари і заглянуло у вікна Великого Кремлівського палацу. Тоді Микита Сергійович Хрущов перервав свою доповідь і сказав:

– Це символічно, що й природа вітає наші успіхи. Сонце осяває шлях нашій семирічці!».

Віддавши потім належне завершенню будівництва Кременчуцької ГЕС та червонозорівцям за обіцянку здати до якогось там рубежу 108 тисяч сівалок, автор знову поринув у мрії: «Московський інженер, лауреат Сталінської премії Борисов проектує гігантську греблю для Берінгової протоки з метою змінити клімат. І вже є заяви ентузіастів з Кіровоградщини, котрі прагнуть поїхати на ту будову. Але сьогодні всі знають, що потеплінню в міжнародній атмосфері блискуче сприяв могутній зламувач льоду «холодної» війни Микита Сергійович Хрущов – «перший комуніст», як назвали його американські журналісти».

А кіровоградці тим часом тихо раділи появі третього кінотеатру в місті, який спочатку іменувався «Кінотеатр на території колишньої с/г виставки», а потім отримав нову назву «Супутник» (біля міського саду – «КП»). Про нього інформувала кіноафіша в кінці кожного номера газети.

Фото: архів «КП»

 

9055

e-max.it: your social media marketing partner