«Міс Мормишка-2018»: В усіх риболовних змаганнях я завжди єдина жінка

, Любов Попович

02442Ця неймовірна, енергійна і сонячна жінка вміє дивувати не тільки завжди веселим і оптимістичним настроєм, а й своїми незвичними захопленнями, яких має чимало. Картини, портрети, шаржі, торти, пироги і букети з сушеної риби – усе це вміє робити кіровоградка Тетяна Латишева. Через незвичне захоплення чоловічою справою – риболовлею – на останньому фестивалі рибалок «Мормишка-2018», який відбувся днями на річці Сугоклея, жінка отримала почесне звання «Міс Мормишка», а за любов до малювання і натхнення для свого чоловіка має інше ім’я – Муза. Про свої захоплення та чому її кіт найщасливіший в усьому світі, Тетяна розповіла «КП».

На перший погляд чоловіча справа – риболовля – для Тетяни Латишевої стала неймовірним захопленням усього життя. Рибачити любить будь-якої пори – і взимку, і влітку. Для жінки це і відпочинок, і азарт одночасно. Головне – щоб клювало. Останні сім років навіть почала брати участь у різних риболовних змаганнях і фестивалях.

– В усіх риболовних змаганнях я завжди чомусь єдина жінка, реш­та – всі чоловіки. У цьогорічному зимовому риболовному фестивалі мені навіть звання присвоїли «Міс Мормишка», – сміється­ Тетяна і додає, поки жодного разу не виграла перший приз, проте завжди отримує масу задоволення. – Я беру участь у них як любитель, а є ж професіонали! Звісно, мені з ними витримувати конкуренцію важко, бо там є кілька факторів, за якими визначають переможця: треба спіймати найбільшу кількість риби, найбільшу рибину і одночасно вловити її на двох ділянках.

Після риболовних змагань усю впійману рибу зазвичай відпускають,­ каже співрозмовниця «КП». Утім улов з іншої риболовлі жінка забирає додому.

– Рибу смажимо, солимо, сушимо, пригощаємо нею усіх наших друзів. Найбільше звісно перепадає коту Жорику, який уже має шість кілограмів ваги і від такого життя безмежно щасливий, – розповідає рибачка.

На риболовлю Тетяна завжди йде зі своїм чоловіком Василем Треглазовим. Самі себе вони називають нерозлучною парою. Власне, за вудками і познайомилися.

– Познайомилася з Василем на риболовлі. Тоді зовсім не клювало. Я промучилася, закидаючи дарма вудку, а потім розсердилася і поїхала додому, а він залишився. Уранці приносить мені додому свіжу рибу. Всю ніч ловив, – пригадує історію знайомства жінка.

Утім не тільки любов до рибальства об’єднала Тетяну і Василя у вже досить зрілому віці. В обох зразу стало аж четверо дітей, а згодом і шестеро внуків. Вони – щаслива і дружня велика родина. А крім того, мають ще одне спільне захоплення – малювання. За неймовірними пейзажами, портретами, веселими шаржами можна прогледіти і характер художників – невиправні оптимісти.

– Про те, що чоловік художник, дізналася випадково. Після знайомства він із товаришем, як з’ясувалося, теж художником, прийшли до мене додому і влаш­тували змагання – розмалювали стіну на кухні. У тому змаганні переміг Вася, – з посмішкою ділиться співрозмовниця «КП» і додає, тоді зрозуміла, що стала для нього Музою.

З’ясувалося, обох об’єднала не тільки любов до природи і рибальства, а й творчі смаки. Василь професійний художник, Тетяна теж вміє малювати. Це захоплення стало спільним для подружжя і визначило мету їхнього життя. З того часу вони – скрізь разом. Пленери, дні гумору, різноманітні свята і просто чудовий день на природі – усе це творча майстерня для натхненної родини. Портрети, картини, дружні шаржі, дизайнерські проекти наповнюють творчий сімейний альбом і додають приємних і смішних спогадів.

– Якось ми поїхали на «Гуморину» в Одесу. Так захопилися там малюванням, що ледве встигли на потяг. Похапцем заскочили у вагон, сіли в купе, потяг рушив, а ми розклали тормозки, аби поїсти. Тут заходить провідниця і питає, куди ми їдемо? Кажу: в Кіровоград. А вона: так ви ж не в той потяг сіли! Цей іде в Роздільну. Ну раз ви вже їдете, то платіть! – згадує співрозмовниця «КП» і додає, тоді замість грошей запропонували провідницям намалювати на них дружні шаржі. Поки доїхали до кінцевої зупинки, зобразили всіх. – Їм так сподобалося, вони сміялися і раділи, наче діти, навіть довезли нас назад до Одеси зовсім безплатно. А там ми вже сіли на свій потяг.

Друзі, знайомі і навіть не дуже знайомі люди часто замовляють у талановитого подружжя незвичні подарунки. Якось навіть отримали замовлення – намалювати портрет кота.

– Киянин вислав фото і попросив зобразити чотирилапого олійними фарбами за робочим столом з комп’ютером і мишкою. Діловий такий кіт вийшов, – сміється Тетяна і зауважує, господарю тоді сподобалася робота, а художники згодом малювали ще не одного чотирилапого вусаня для інших замовників.

Улюбленою справою Василь і Тетяна займаються щодня. У торговельному центрі малюють покупців і дарують їм дружні шаржі. Кажуть, такий малюнок виходить з-під пензля за півгодини, а задоволення герою – на все життя.

– Для нас головне – передати настрій, емоції, щоб людина глянула на малюнок, впізнала себе і посміхнулася, пораділа, – ділиться­ секретами майстерності жінка. Поки чоловік малює натурника, сама Тетяна розпитує про його захоплення, мрію чи професію, аби зобразити у шаржі індивідуальну «родзинку», характер, так би мовити.

Ще одне захоплення непосидючої кіровоградки до смаку усім її рідним і друзям. Кажуть, таких пирогів, тортів і пончиків, які пече співрозмовниця «КП», нікому не під силу. Та й сама, зізнається, смаколики любить куштувати, а потім віджартовується: погладшала від літ, а не від котлет.

Як і кожна жінка, Тетяна має свої мрії. Про них каже без таємничості: щоб були здоровими і щасливими діти і внуки, щоб радували друзі. А ще таки мріє впіймати найбільшу рибу. Можливо, навіть сома! Ось коли ця мрія здійсниться, вона буде найщасливішою у світі.

 

фото: надане героїнею

e-max.it: your social media marketing partner