Металевий клапан у моєму серці працює, як годинник. Учасник АТО з Гайворона дякує рятівникам за життя
Роман Друзь із Гайворона – один із тих, хто першим пішов захищати свою країну. І один із тих, чиє міцне до війни здоров’я під час служби дало збій. Серце, яке ніколи не турбувало, дало про себе знати тільки в зоні АТО. Нині після складної кардіологічної операції з заміни серцевого клапана він проходить реабілітацію і дякує усім, хто допоміг йому стати на ноги.
Роман пішов служити у 2014 році. Почав із посади водія, наприкінці служби був уже командиром батареї у 42 батальйоні. Пройшов майже усі гарячі точки. Втім просить не називати його Героєм, бо вважає, що деякі його побратими більше варті цього звання.
– Почали службу з Краматорська, перейшли на Іловайськ, де нашу роту добре «пом’яли», – залишилося 18 бійців, – розповідає вояка. – Були в Дебальцевому, Зайцевому, Вуглегірську, Санжарівці, під донецьким аеропортом… Близько 30 місяців наш підрозділ стояв в АТО. Служив до 25 грудня 2017 року.
Під час війни у Романа несподівано стався інфаркт і його госпіталізували з зони АТО до обласного госпіталю для ветеранів.
– Стався інфаркт, але я навіть не здогадувався, що це був саме він, – ділиться чоловік. – Мені було зле, стан різко погіршився, голова боліла… Вирішили, що це через нерви. Пізніше в госпіталі за кардіограмою визначили, що то був інфаркт. Раніше у мене взагалі не було проблем зі здоров’ям. В інституті серцево-судинної хірургії імені Амосова сказали, необхідно робити операцію. Інакше – проживу максимум рік. У нашому госпіталі прогнозували ще більш невтішний термін – кілька місяців. Чесно, думав, то якась помилка.
За операцію у Києві просили більше ста тисяч гривень, у Кіровограді – на кілька десятків тисяч менше.
– Я вже навіть почав шукати ці гроші. Але потім мені подзвонили і сказали, що кошти є, що мені першому на Кіровоградщині виділили на операцію гроші з бюджету. Якщо чесно, не дуже прагнув лягати на операційний стіл, бо не хотілося на ньому вмерти. Соромно було б після того, як пройшов вибухи й обстріли. Морально було важко. Але коли виділили кошти і закупили клапан, погодився, – каже боєць.
Два місяці тому військовослужбовця прооперував хірург обласного кардіологічного диспансеру Андрій Клянчев. Металевий серцевий клапан придбали за бюджетні кошти. За сприяння голови облдержадміністрації Сергія Кузьменка надали значну фінансову допомогу на придбання розхідних матеріалів і медичних препаратів для проведення хірургічного втручання.
– Коли мені почали робити анестезію, дізнався, що хлопця, якому за десять днів до мене робили аналогічну операцію, «розбив» інсульт. От тоді стало страшно, – зізнається Роман. – Але думки про те, що це рятівна операція, були сильнішими. Металевий клапан я не бачив. Втім чую, що працює, як годинник. Ті, хто стоять поряд, інколи можуть почути клацання. Це залежить від погоди і від того, в якому положенні я стоятиму. Не заважає, інколи трохи турбує, але це нормальна ситуація, перші півроку так має бути.
Після операції Роман запитав керівника Центру надання допомоги учасникам АТО облдержадміністрації Вадима Нікітіна, хто сприяв фінансуванню операції.
– Я попросив познайомити мене з цією людиною. Хотілося просто дізнатися, хто це зробив, і особисто подякувати за допомогу і підтримку. Чисто по-людськи хотілося це зробити. Мені важливо було сказати йому: «Дякую!». Тоді я дізнався, що це голова облдержадміністрації Сергій Кузьменко. Зустрівся, познайомився з ним і приємно був вражений, що посадовець може бути таким відкритим, – ділиться Роман.
Він каже, після операції почувається краще, ніж до неї, але гірше, ніж до хвороби. Нині він проходить курс реабілітації і дякує всім, хто посприяв його порятунку.
– Хочу подякувати Вадиму Нікітіну, Сергію Кузьменку і керівнику госпіталю Геннадію Сябренку за підтримку, Андрію Клянчеву за успішну операцію й усьому медперсоналу за турботу, – підсумовує Роман.
фото: Ігор Філіпенко
