Світловодська пара стала однією з перших патронатних сімей на Кіровоградщині
Якщо в родині виникає складна ситуація і батьки не можуть певний час доглядати за дитиною, у такому випадку допоможе патронат. Малечу на деякий час вилучають із агресивного середовища і передають патронатним вихователям. Дитина продовжує ходити у свій садочок чи школу, спілкується з родичами, батьками... Але, найголовніше, не отримує психологічних травм. Такий тип виховання – нова форма сімейного влаштування дітей. І одними з першопрохідців в області стала родина Клічуків зі Світловодська. Веніамін і Тетяна майже десять років у шлюбі і мають двох діток. Але вирішили, їхньої любові і турботи вистачить і на інших. Особливо тих малих, що потребують підтримки.
За інформацією служби у справах дітей облдержадміністрації, наразі на Кіровоградщині офіційно зареєстровані дві патронатні родини і вони в Олександрійському районі.
– Аби уникнути сирітства, в області запроваджено нову соціальну послугу – патронат над дитиною, як альтернатива притулкам, центрам соціально-психологічної реабілітації та інтернатним закладам. Функціонування патронатної родини спрямовано в першу чергу на попередження вилучення дитини з родини. На сьогодні в області функціонує дві патронатні родини в Олександрійському районі, в яких протягом 2018 року перебувало семеро дітей. На сьогодні у цих родинах виховується чотири дитини, трьох – повернули на виховання батькам, – коментує «КП» заступник начальника – завідувач сектору соціального та правового захисту дітей служби у справах дітей облдержадміністрації Світлана Живага.
Наразі на Кіровоградщині хочуть створити ще вісім патронатних сімей, серед яких і родина Веніаміна і Тетяни Клічуків.
– Дізналися про патронат випадково. Але, як кажуть, випадковості не випадкові. Я йшов у міськраду домовлятися, щоб провести у місті змагання з американського футболу. Розговорилися з посадовицею і вона розповіла, що є така форма, як патронатна сім’я. Каже: «Ось номер телефону – подзвони. Ви гарна сім’я, підійдете». Я одразу ж почав розпитувати, що це таке, бо ніколи не чув. «Ну ось, подзвони, дізнаєшся». Прийшов додому, розповів усе дружині, – ділиться Веніамін.
Напередодні його дружина Тетяна була з дитиною в лікарні. У сусідній палаті лежали малюки, яких вилучили з родин. Побачене неабияк вразило жінку.
– Ми давно думали, щоб наша сім’я була відкритою для дітей, які потребують допомоги. За день, як ми дізналися про патронат, я була в лікарні з дитиною. У сусідній палаті були дітки – хтось старший, хтось зовсім маленький. Восьмеро дітей із двох родин і кожен сам по собі, без батьків... Для мене це, мабуть, був переломний момент. Раніше ми багато думали про різні варіанти, як допомогти таким дітям. Того дня я прийшла додому і поділилася з Веніаміном побаченим. Кажу, так немає бути! Дітям дуже важко. А за кількадень чоловік розповідає, що є от такий проект, – розповідає Тетяна.
Родина взялася шукати інформацію про патронат, а наступного дня пішла за консультацією у центр соціальних служб. З’ясувалося, у Клічуків не так багато шансів стати патронатними вихователями.
– Для нас було дуже багато обмежень – вік від 35 років, велике житло, відповідна заробітна плата… Цього у нас не було, а відтак шанси стати кандидатами просто танули на очах. Але ми дуже хотіли допомогти таким діткам. І патронат – гарний вихід, – продовжує Веніамін.
Багато знайомих відмовляли подружжя від такого кроку, але бажання Клічуків було настільки сильним і щирим, що всі бюрократичні перепони вдалося здолати.
– Багато знайомих відмовляли. І вони казали, і ми самі розуміли, що процес буде складним, але дуже цього хотіли. І поступово якось все почало налагоджуватися. Спочатку нам зняли обмеження у віці, потім погодили квадратуру житла… Півроку, зібрали усі документи, – копії паспортів, свідоцтв, довідки про доходи, склад сім’ї, медичні папери, – перераховує чоловік.
Після зібраного пакету документів Клічуки мали пройти відповідне навчання.
– Курси заплановані були десь в іншій області. Втім якось склалися обставини, що у нашому регіоні сформувалася група з дев’яти охочих родин. Навчання проходило у Кіровограді. Після першого заняття залишилося вісім сімей. Одна пара не витримала, адже нас готували до реалій патронатних вихователів, – пояснює «КП» Веніамін.
У ході занять відбувалися тренінги, бесіди з психологами, моделювалися ймовірні критичні ситуації.
– Як для мами – у мене є страхи. Особливо, коли ми почали вчитися. Тоді нам розповідали, якими діти можуть бути, як можуть впливати на наших малих, що на своїх залишатиметься менше часу, що можуть з’явитися ревнощі… Моделювали різні ситуації, вчилися на них реагувати. Пройшовши непросте навчання, ми все одно не передумали. Свою родину бачимо відкритою. І хотілося б, щоб і наші діти вчилися терпимості, милосердя, брали з нас приклад. Щаслива, що маю підтримку чоловіка, що дивимося в одному напрямку… Певна, він мене підстрахує. Разом ми впораємося, – додає Тетяна.
Наразі Клічуки майже повністю готові стати патронатними вихователями для трьох діток. До цього вони йшли рік.
– Пройшли всі навчання, багато спілкуємося з нашими дітьми. Вдома встановили ще три ліжка. Чекаємо на діток, яких нам можуть передати, – зауважує Веніамін.
Дитина у патронатній родині перебуватиме до трьох місяців. А у разі необхідності – до шести.
– Дитина в родині перебуває до трьох місяців. У разі потреби, за рішенням дисциплінарної команди, термін можуть подовжити до шести місяців. У середньому це 4-5 місяців. За патронат родина отримує зарплату і окремі виплати саме на дитину, – констатує голова родини.
І поки Клічуки чекають на перших вихованців, уже мріють про великий будинок, аби мати змогу взяти більше дітей під опіку, а, можливо, когось і всиновити.
– Мріємо про будинок, де у кожного буде своя кімната. Зможемо тоді брати більше дітей. Якщо буде важко розлучатися з ними, може когось усиновимо. Трошечки є хвилювання. Але, думаємо, все буде добре. Ми так довго до цього йдемо, що вже хочеться спробувати, пережити це, – зізнаються Тетяна і Веніамін.
Що таке патронат?
Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин.
Сім’я патронатного вихователя – це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.
Патронатний вихователь – це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї.
Хто може стати патронатним вихователем?
Патронатним вихователем може бути громадянин України, який має досвід виховання дитини, відповідні житлові умови для надання послуг із догляду, виховання та реабілітації дитини у своєму помешканні.
Обов’язки патронатного вихователя:
• забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;
• створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;
• співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин у межах та у спосіб, визначені органом опіки та піклування;
• забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною;
• сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною.
Хто підпадає під опіку патронатної сім’ї?
• покинуті/знайдені діти;
• діти, чиї батьки зникли безвісті;
• діти з сімей, у яких існувала загроза життю чи здоров’ю;
• діти за заявою батьків у зв’язку зі складними життєвими обставинами.
Термін перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя
Термін визначається відповідно до індивідуальних потреб дитини, обставин та їхнього впливу на стан дитини й не повинен перевищувати три місяці. В особливих випадках за рішенням органу опіки термін перебування під патронатом може бути довшим, однак не більше шести місяців.
фото: Артем Краснюк
