На Кіровоградщині хочуть зберегти пам’ятку культури сонцепоклонників

Пам’ятка культури прадавніх українців, які, за попередніми висновками науковців, поклонялися богу сонця, що знаходиться у селі Вільхове Благовіщенського району, може зникнути, попере­джає дослідник української історії та мови, автор і упорядник півтора десятка книг із історії сіл Голованівського та Благовіщенського районів й інших наукових праць Сергій Піддубний.

За його словами, до приходу християнства Вільхове мало назву Волхове – село волхвів, божих людей.

– Вільховське святилище-обсерваторія датується VIII-Х тисячоліттям до нашої ери. Це – унікальна історична та культурна пам’ятка в урочищі Чаплоузьке на березі притоки річки Синиця. На дні яру колись текла річка, обабіч цього русла збереглася кам’яна криниця. З боку криниці на горі був хутір. Пошуковці знаходили на його місці монети ХVI століття, що свідчить про можливе зникнення тут життя після навал татарських орд у цей період. Тут же знаходиться гранітний моноліт із зоб­раженням змії (на фото – «КП»), що ніби виповзає з ріки. Перед нею висічена голова оленя. Сонцепоклонники символізували змію й оленя як символи дня та ночі, тіні й світла, – розповідає дослідник. – На іншому моноліті – зображення ока, саме так називали тоді Сонце. Під каменем Сонця знаходиться улоговина для живої (дощової) води, якою проводили священні ритуали. Ще на одному камені – щось на зразок вказівника з чотирма зарубками, а чотири – число Землі. У нумерології – це ще й символ планети Уран. Відповідно, постає припущення, що місцеві волхви могли знати про планету Уран задовго до її відкриття в 1781 році англійським астрономом Вільямом Гершелем. Є серед символів і камінь Місяця – також із оком.

Відтак, зауважує Сергій Піддубний, і нині у 21 сторіччі можна побачити святе місце древніх українців, що проживали у Вільховому.

Однак дослідник побоюється, якщо не вжити заходів – Кіровоградщина може втратити унікальну пам’ятку.

– На жаль, місцевість не оминули «чорні» археологи. Вони вишукували цінності, адже, скоріше всього, люди приносили щедрі дари Велесу, просили доброго врожаю і гарної погоди. Після копачів залишилися великі ями, подекуди до трьох метрів у глибину, – констатує він і додає, аби на майбутнє зберегти пам’ятку, об’єкт слід заповісти, а територію огородити. – Так вона буде під охороною держави і не втратиться. До траси Київ-Одеса з цього священного місця лише п’ять кілометрів, тому після створення певної інфраструктури сюди могли б заїжджати туристи, для яких би проводилися екскурсії з акцентом на багату історію та культурну спадщину цієї місцевості.

 

текст: Алла Зейферт, CBN

фото: CBN