У Знам’янці чоловік вирощує більше сотні сортів винограду
Близько десяти років поспіль Анатолій Голдінов зі Знам’янки на шести сотках землі вирощує 107 сортів винограду. Каже, давно мріяв про таку справу, однак не було власної ділянки. І лише у 2008 році пощастило придбати будиночок із невеликим клаптиком землі.
Родом затятий виноградар із Таджикистану – країни, де шанують виноградну лозу і знають, як за нею доглядати. П’ятирічним хлопчиком Анатолій, допомагаючи батькові, освоював справу. Так тривало до 25 років, допоки родина не переїхала у квартиру. А далі в країні була війна, Анатолій на той момент уже одружився. Тож вирішили їхати на Батьківщину дружини, у Знам’янку. З того часу чоловік мріяв вирощувати виноград, однак не було такої можливості. Втілити мрію зміг лише десять років тому, коли придбав будиночок із невеликою земельною ділянкою.
– Вирішив провести експеримент. Купив декілька гарних сортів і посадив, почав застосовувати правильну агротехніку. Виноград – це не бур’ян, який втикнув у землю і один раз полив. Він дуже потребує догляду, – розповідає Анатолій Голдінов. – Лікувати, обрізати, вкривати на зиму, підв’язувати, – багато всього у турботах для якісного врожаю.
Торкаючись кожної достиглої грони, чоловік ніби боїться її пошкодити. Знає кожен сорт поіменно – «Ромео», «Дашуня», «Таня», «Монарх», «Сенсація» – всього і не повториш за господарем. Усе нове підписане бірками, ведеться облік сортів у спеціальному журналі. За кілька хвилин у винограднику, як на не знавця, можна заблукати у коридорах лози.
Знам’янчанин фанатично займається розведенням винограду, знає десятки селекціонерів в Україні і далеко за її межами. Особливо радіє новинці – японському сорту «Золотий пальчик японки», який має витончено жовті невеликі ягоди з карамельним смаком.
Майстер не розводить винних сортів, а займається лише столовими. Вірить, можливо, колись і онук Олександр, який нині у другому класі, підхопить справу.
– Селекція винограду – дуже кропітка. Треба поєднувати пилок із різних сортів, потім дочекатися гібридного насіння, а це не менше кількох тисяч штук, аби проросло бодай одне чи два добрих, – ділиться тонкощами Анатолій Голдінов.
Він зізнається, якщо починає чимось захоплюватися у житті – то дуже грунтовно.
– Колись розводив голубів, співучих птахів, рибок... Коли був малим, намагався колекціонувати все – навіть змій. Якось приніс додому змію розміром з півтора метра, – пригадує сміючись співрозмовник і додає, колекціонував і кактуси. – Якось потрапив на виставку, де побачив фантастичні форми та квіти кактусів. Став їх колекціонувати, згодом очолив клуб, зібрав дві з половиною тисячі… Я і в Україну з ними приїхав, та, на жаль, дорогою майже всі померзли. Ось лише кілька видів залишилося, нині ростуть у горщиках між виноградниками.
Маючи гарний досвід організаційної роботи, Анатолій Голдінов при тамтешньому терцентрі заснував клуб виноградарів. Зізнається, хоче передати власний досвід усім охочим, а ще – довести, що скептики, які вважають Знам’янку непридатною для вирощування винограду, неабияк помиляються.
текст: Оксана Войчишина, Ірина Іванова
фото: Оксана Войчишина
