Кропивницький Дід Мороз: Вірте у себе і не зупиняйтеся на шляху до своїх мрій

Чи знаєте ви, де живе справжній Дід Мороз? А що він робить до і після новорічних свят? «КП» вда­лося у Кропивницькому розшукати і поспілкуватися з ним. Це було не так просто, адже зараз розпал святкового сезону і в нього багато справ. Поза святами кропивницький Дід Мороз – 33-річний Іван Кучерук – актор академічного обласного театру ляльок. Чоловік любить свою роботу і персонажів, яких грає, але серед фаворитів – беззапереч­но Дід Мороз. Для Івана це вже не роль, а стиль життя, адже у цього казкового персонажа він перевтілюється вже більше двадцяти років поспіль.

– Добрий день! З прийдешніми святами! Хе-хе, – добрим і привітним голосом і зі сміхом вітається з нами Дід Мороз.

Легкою неспішною ходою у довгому блакитно-білому зі сріблястими узорами, що нагадують морозний розпис, кожусі він крокує до диванчика і вмощується біля каміну.

Його добрий погляд крізь окуляри, ледь помітна за білими вусами і довгою бородою посмішка, щирість та відкритість зачаровують і складається враження, ніби довкола все стає казкою, а поруч – справжнісінький Дід Мороз.

– Дід Мороз – це завжди казка. Він дарує святковий настрій, радощі, подарунки, звичайно ж, навіює спогади. Дарує віру і сподівання на краще. Здійснює або ж допомагає здійснити мрії, – говорить Іван Кучерук.

Попри молодий вік, Іван – Дід Мороз зі стажем. Адже вперше перевтілився у цей образ ще років у 10. Із того часу ще не було жодної зими, аби він не ставав Дідом Морозом.

– Узагалі на сцену вийшов, мабуть, ще років у три. Публіки не боявся. Глядач – це був мій азарт. У четвертому класі мене обрали на роль Діда Мороза вітати молодші класі, а з 8 класу я вітав усю школу, – розповідає «КП» чоловік.

Іван мріяв вступити до Києва в естрадно-цирковий коледж, але тоді його родині на це не вистачило коштів і він пішов навчатися на кухаря у ліцей у Гайвороні, де тоді жив.

– Я кухар-пекар-кондитер третього розряду. Під час навчання було багато позакласного часу, відвіду­вали вокал, танці, театр… Я ходив на кожен гурток, крім спортзалу і картингів – це не моє, – показуючи на свою статуру, посміхається чоловік.

У ліцеї Іван щозими перевтілювався у Діда Мороза. Після навчання у Гайвороні товариш, бачачи талант юнака, запропонував поїхати навчатися в Олександрійське училище культури.

– Там, зрозуміло, конкуренція більша і були вже свої Діди Морози. Але! У новорічну ніч, святкові ранки – не було такого року, щоб я не працював Дідом Морозом, запрошували проводити святкові заходи, – зауважує чоловік.

У Кропивницькому Іван дідоморозує і працює в теат­рі ляльок уже дев’ятий рік.

– Півтора року я працював в Олександрії, був режисером театру малих форм при районному будинку культури. Потім трохи більше двох років у Гайвороні – пів року на посаді директора міського будинку культури і півтора року на посаді методиста з драматичного жанру при районному будинку культури. Після цього крутив дискотеку у таборі відпочинку «Чайка», – посміхаючись, пригадує Іван. – У Гайворон на гастролі з теа­т­ром ляльок приїхав мій колишній одногрупник, актор, а тепер друг і кум Максим Борисов із колегою Інною Марченко, яка тепер теж гарна подруга і кума. Ми зустрілися і вони кажуть: «Що ти тут робиш у Гайвороні, що тебе тут тримає?» А я тоді був холостяком. Кажу йому, та 1200 гривень зарплати тримає. Вони запросили мене переїхати у Кропивницький і також працювати у театрі ляльок, зарплата була вищою на 600 гривень. От так я тут і опинився.

 

За оригінальне і яскраве виконання «обов’язків» Діда Мороза під час новорічних програм 2019-2020 років Іван Кучерук став найкращим Дідом Морозом Кіровоградщини за відгуками глядачів лялькового театру

У театрі Іван грає різні ролі, особливо любить ті, де тембр голосу нижчий – Вовчика, Бармалея, Розбійника. Але роль Діда Мороза – поза конкуренцією.

– Це вже не роль, це, знаєте, сенс життя. У театрі новорічній сезон починається з 19-22 грудня. Цього року почався раніше – 17. Тематичні вистави будуть до 9 січня. Тож усіх запрошуємо і будемо раді бачити. Кожен рік увесь колектив театру старається, щоб подарувати незабутню новорічну казку, готуємо сценарії, костюми, репетируємо, – доброзичливо посміхається актор.

Також Івана запрошують на заходи та індивідуальні привітання дітей і дорослих. Тут чоловік поєднує приємне з корисним. Зізнається, новорічний святковий сезон – це не тільки перевтілення в улюблений образ, а й гарна нагода підзаробити. Так звані зимові жнива.

– Є можливість заробити, чого її втрачати. Коли тільки переїхав у Кропивницький, мало хто знав мене, мало кого знав я. На індивідуа­льні привітання мене, як Діда Мороза, не часто запрошували. За стільки років уже маю свого глядача, замовника. Наприклад, цьогоріч отримав замовлення ще на початку серпня, – дивує чоловік.

До привітань Дід Мороз-Кучерук готується відповідально і завчасно.

– Програму пишу заздалегідь, десь у жовтні-листопаді. Якщо це індивідуальне привітання для дитинки – це десь до 15 хвилин дійства, якщо корпоратив – година. Якщо у замовника є якісь індивідуальні побажання, то обговорюємо і корегуємо сценарій. Загалом пишу, коли приходить натхнення. Це може бути два тижні, місяць, може бути за один вечір. Але у мене є хороший мотиватор – моя дружина. Якщо вона мені копняка доброго не дасть, то я нічого не робитиму. А так все виходить на раз-два, – посміхається Іван.

Та попри ретельну підготовку доволі часто трапляються різні курйозні форс-мажори.

– Дуже часто буває, що діт­ки вчепляться у бороду і намагаються її зняти. Бувало, що борода і сама спадала, навіть не смикали. А колись я працював на корпоративі в одному з місцевих ресторанів. Тоді сніг ішов, від слідів у закладі кахлі мокрі були. Я ж виходжу із танцями-піснями. Підсковзаюся на тих кахлях, як гепнуся! Борода спала, шапка злетіла, перука сповзла. Всі: «Ііі, Дід Мороз упав!». А я встаю і кажу: «Будьте обережні, тут слизько, бачите, як упав! Аж іній обсипався!». Тут усе треба переводити в жарти навіть через сльози. Але головне – дарувати настрій. Адже ти – Дід Мороз, ти – казка, яку даруєш людям, – каже чоловік.

Удома ж у новорічну ніч Іван Кучерук не буває.

– Новий рік тепер перетворився в роботу. 31 грудня зранку у театрі ще бувають вистави, потім я йду на особисті привітання. Приходжу додому близько 05:00 години 1 січня. В родині Новий рік святкуємо, коли висплюся. Син ще маленький. Зате на Різдво збираємося. Ще коли я був маленьким, зимові свята завжди були родинними традиціями. Починаючи з Сави,
бо у мене брат Сава, потім Миколая на другий день. Тоді Новий Рік, а головне – це, звісно, Різдво. Потім Василя і Маланки. Ми сім’єю ходили колядувати, робили театральні дійства. У мене батько грає на гармоні. Новорічні, різдвяні свята дуже важливі для мене, – говорить співрозмовник.

А після новорічних свят Дід Мороз іде у відпустку.

– Дід Мороз – це зимовий персонаж, а так – Іван Іванович Кучерук, у якого є особисте життя, улюблена родина, казкова робота у теа­трі. Влітку Дід Мороз перевтілюється в інші образи і чекає наступної зими, – пояснює Іван.

Щоб набравшись сил та ідей, знову дарувати людям казку і віру у дива.

– Є серед моїх клієнтів родина, їхньому сину зараз майже 9 років. Відколи йому виповнилося три, вони щороку мене запрошували його вітати. Кілька років тому мене не було у місті взимку і вони запросили іншого Діда Мороза. Коли я повернувся, зателефонував їм, сказав, що я у місті. Вони зраділи і розповіли історію, що після того візиту до них підійшов син і сказав: «Мамо, я що, в цьому році не слухався? А чому до мене не прийшов справжній Дід Мороз, а був якийсь дядя ряджений». Діти у мене вірять, вірять у Діда Мороза. І я вірю, що я – справжній Дід Мороз. Вірте у дива, вірте у себе, не опускайте руки та не зупиняйтесь на шляху до своїх мрій. Нехай у ваше життя обов’язково приходить казка! – привітав із прийдешніми новорічними святами Дід Мороз-Кучерук.

текст: Наталка Маринець
фото: Олександр Майоров
інфографіка: Тетяна Франчук