Катруся, яку знайшли на трасі під Києвом, живе сьогодні з бабусею і дідусем, уже вміє рахувати і знає багато віршиків

, Вікторія Семененко

1676Більше року тому вся країна, тримаючи кулачки, спостерігала за долею маленької Катрусі, яку на трасі під Києвом покинула мати. Тоді її голодну і напівбосу знайшов безхатько. Небайдужий чоловік відвів дитину до кафе, попросивши повідомити про знахідку в міліцію. Після цього Катрусю показували по всіх телеканалах. В одному з сюжетів свою донечку впізнав і її батько Євген Коржук. Він одразу поїхав за малою в столичний дитячий будинок і забрав її додому в село Вільхове Ульяновського району. Як склалося життя маленької дівчинки за ці майже півтора року – з’ясовувала «КП».

Спочатку отямилась, а потім знову за старе
З осені 2013-го в житті дівчинки відбулося чимало змін. Газета вже розповідала, що про доньку згадала мама, отямилась та повернулася в сім’ю.

Тоді в інтерв’ю «КП» Олена розповіла, що ніколи б не залишила кровинку на трасі, що це справа рук її подруги, якій ніколи цього не пробачить.

– Я пішла від чоловіка, бо ми посварилися. Я послухала свою подругу, хоча зараз вона мені не подруга. Я не знаю, що зі мною тоді сталося... Я не права була, що туди поїхала. Подруга мені сказала, що знайшлася робота. Я ж думала, що це нормальна робота буде. Але вона мене на таку «гадську» працю відправила. Я про неї не хочу говорити, – сповідалася «КП» Олена Коржук.

Більше того, жінка тоді запевняла нас, що почала по-іншому дивитися на життя. Навіть обрала для себе реабілітаційний центр у Житомирській області, де вчилася по-новому жити у світі.

– Я молилася за чоловіка і дитину. Хотіла, щоб її повернули батькові. Він приїхав через два місяці забрати мене, хоча звідти мене не відпускали. Я побачила дитину і без неї жити не змогла. Вона без мене теж жити не може... Я змінилася. Не п’ю. Не курю. Ми зараз живемо добре, не сваримось, – радісно розповідала Олена Коржук. – Катя ходить у дитячий садок, який за шість кілометрів. Батько возить її вранці на велосипеді, а я забираю ввечері.

Навіть не приїздила…
Та сімейна ідилія тривала недовго. Побувши якийсь час із донькою, мама дівчинки взялася за старе. Саме через це маленьку Катрусю влітку забрали у так званих батьків і відправили в дитячий будинок.

– Мама була в реабілітаційному центрі. А потім Женя поїхав до неї. Вони повернулися додому. Історія ніби складалася добре. Вони були щасливі, дбали про дитину. Ми їх провідували, аж самі щасливі були. Але потім і Євген, і Альона почали запивати, ховатися. Влітку ми в черговий раз їх спіймали. Ми тоді навіть вилучили дитину з того середовища. Вона спочатку була у будинку дитини, а потім бабуся взяла її до себе. Батьків позбавили прав, – говорить «КП» директор Ульяновського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Наталя Кизима.

Без рідних маленька Катруся пробула близько трьох місяців. У цей час бабуся Лариса та дідусь Микола оформлювали опіку. Зараз дівчинка проживає з ними. З того моменту горе-мама відгукнулася лише раз.

– Її позбавили батьківських прав. Відколи ми Катю забрали, вона лише раз подзвонила. Не приїжджала. Вона була у Пантаївці біля своєї мами. А де вона зараз, я не знаю, – коротко розповідає бабуся Катрусі Лариса Коржук, а відносно батька внучки додає: – Батько живе поряд. У нього окремий будинок.

«Не прач бабо, не прач діду…»
У Катрусі все добре. Вона з радістю спілкувалась із журналістом «КП», розповідала віршики, колядку та казочку. Щиро посміхалася, казала, що в неї все чудово.

– А курочка каже: «Не прач бабо, не прач діду, я вам знесу яйце не просте, а золоте!» – переказує журналістові газети мала.

Катруся знає багато вір­шиків та казочок, яких її навчили бабуся з дідусем, а також у дитячому садку та інтернаті, де вона перебувала.

– Вона вже рахує до десяти. У неї є азбука, то вона і букви знає, і те, що намальовано на картинках. 28 березня їй буде чотири роки. У дитсадок вона ходить. Але зараз канікули в них до ­1 березня, – ділиться бабуся Лариса.

Соціальні служби також задоволені вихованням Катрусі. Директор Ульяновського районного центру соціальних служб Наталя Кизима радіє, що дівчинка у бабусі і дідуся, адже вони забезпечили її увагою, піклуванням, а головне – любов’ю.

– Ми відвідуємо цю сім’ю, бабуся особисто приїздить до нас. Катруся стала гарненька, спілкується, вірші розповідає… У дитсадок дівчинка ходила до нового року, але там специфіка дитсадка така, що він починає працювати з 1 березня. Насправді я рада, що повернули дитину до бабусі і дідуся. Мала там гарно себе почуває. І одягають її гарно. Думаю, там дівчинці буде краще, – щиро зізнається Наталя Кизима.
e-max.it: your social media marketing partner