Дорогою ціною: кіровоградський спецназівець, щоб вижити в полоні, мусив брехати на камеру сепаратистів

, Ольга Кучер, «СТБ»

2273Кіровоградському спецназівцю Василю Беленю, аби вижити в полоні терористів, довелося заплатити дорогою ціною. Без руки, оглухлий і сліпий із лікарняного ліжка на камеру російських пропагандистів він мав визнати, що його змусили воювати на Донбасі. Після такої заяви, сина віддали батькові. Потім було лікування Василя в Німеччині. І от через півроку він повернувся в Україну на своїх двох і розповів, як потрапив у полон, і про те страшне інтерв’ю.

Василь згадує, коли його третій полк вивозив поранених із Дебальцевого, потрапив під обстріл. Хлопця тоді врятував товариш.

– Він каже: «Братуха, ми відстали, що робити? Сиди тут, ми йдемо в безпечніше місце, повернемося за тобою». Немає 5, 10 хвилин, починається стрілянина. Думаю, ну це вже все, кінець, – говорить солдат і додає, що потім хтось-таки за ними повернувся, та, з’ясувалося, то були бойовики.

Вони полонили побратима Василя. Той дивом умовив забрати в полон і самого Васю, бо покинутий він стік би кров'ю: відірвана правиця, поранене плече, обпечені обидва ока і майже втрачений слух…

– Ти якщо хочеш, можеш поїхати додому, але твій батько хай прийде за тобою. Треба було зробити заяву на всю Україну, це були журналісти з LifeNews. У мене не було вибору, я мав це зробити для того, щоб врятувати своє життя. Я після наркозу був, не пам'ятаю нічого. Я повторював слова, які мені говорили. І все, – розповідає Василь.

Хлопець зізнається, що те відео так не бачив повністю. Лише секунд із десять. Далі не зміг.

Зрештою, на ньому важко впізнати Василя – обличчя понівечене, він не відкриває очі, бо обгоріли, майже нічого не чує…

Тоді, щойно кіровоградець виконав замовлення російського каналу, сепаратисти віддали його скаліченого батькові. Василя спочатку госпіталізували у Харкові, потім був столичний шпиталь, а звідти його відправили до Німеччини. Туди забирали найтяжчих.

У Німеччині бійця виходжували шість місяців. Поставили протези. Ліве плече вилікували. Повернули слух, а от зір повернути повністю не вдалося.­ В окулярах він тепер ходитиме завжди.

Днями Василь Белень повернувся в Україну. З аеропорту його забрали знову до київського госпіталю, але цього разу ненадовго – на остаточне обстеження і військово-лікарняну комісію.

Василь каже, що за сім місяців уже надивився на лікарняні стіни і хоче скоріше додому. Вдома на нього чекають батьки і кохана дівчина.

 

e-max.it: your social media marketing partner