Несміливий чоловік
Ти спеціально не заходиш у соціальні мережі. Я знала, що наша зустріч знову віддалить нас. А потім вкотре через скількись років, ти дивитимешся на мене інакше…
Ти спеціально не заходиш у соціальні мережі. Я знала, що наша зустріч знову віддалить нас. А потім вкотре через скількись років, ти дивитимешся на мене інакше…
Ця весна знову приносить спогади про тебе. З розквітом кремових підсніжників і ніжних пролісків. Не знаю навіщо, але вдивляюся в кожного перехожого.…
– Котра година? – запитав Віталій, коли почало сутеніти.
І не гріє мене цей теплий чай із малиною та медом… І бенгальські вогні, і яскраві вогники гірлянд новорічної ялинки, і блискітки та розмальовані іграшки, і…
– Ти пахнеш кавою. Ти ж не п’єш каву? – Макар обійняв і поцілував Лесю. – І твої губи кавові.
У Зоряни було золоте волосся, а коли в ньому купалися теплі сонячні промінчики, колір волосся нагадував золоту пшеницю. Олексій любив дивитися на це тепле і…
Що я повинна робити? Рвати на собі волосся, кричати від ненависті, тупцювати на місці, благати, просити про шанс, вибивати правду? Я не знаю, як дівчата…
Мамо, мамочко, ти знаєш, я щаслива! Мабуть, із того моменту, коли побачила світ, коли ти подарувала мені життя. Просто тоді я цього не знала, не…
Даша боїться. Почала боятися, коли пішла в лікарню. Коли дивилася в очі лікарю і не могла роздягнутися.
– Тримайте, ось маска, халат, – Юля знімала білий халат і повертала його медсестрі. – Це запах смерті?
Даша стрибала через калюжі, як у дитинстві. Тоді вона, взувала гумові чобітки, більші на розмір, що лишилися від старшої сестри, і гасала по калюжах. У…
З Мирославою ми познайомилися, коли стали дорослими жінками. У нас обох діти – у мене донечка, в неї синок. Здружилися на дитячому майданчику. Ми часто…
Дорога додому завжди спонукала мене до роздумів. Я була нетутешня, сама з невеличкого села Маловисківського району, в обласний центр поїхала на навчання. Я…
Галина Іванівна та Степан Васильович нажили п’ятьох дітей та шістьох онуків. Їм обом – за шістдесят. У душі, кажуть, ще молоді, а те, що паспорт, то таке, хто…
Мені ця пауза не потрібна. Ти ж знаєш. Розберися краще в собі і залиш мене в спокої. Почни врешті будувати своє життя самостійно, без моїх порад, узагалі без…
Емма, обіпершись своїм худим ліктем на підвіконня, докурювала цигарку. Проганяючи меланхолійні думки, вона струсила попіл у попільничку. «Мені потрібен час…
Таки доречно ми з тобою сьогодні мовчали. Бувають моменти, коли нічого сказати. Або просто не хочеться. І ти закриваєш своє серце на замок.
У тебе добрі очі. Тільки відкриваю твої світлини, так і тону у твоїх усміхнених очах. У тебе вони завжди такі. Роки змінюються, а твій теплий погляд – ні…
Сніг повністю забив шибку. Вітер приклеїв дрібні сніжинки, як шпалери, затуливши ними дорогу і людей.
– Агов, світе, що ти там? Які зміни…
Рора з одногрупниками готувала творчий вечір. Вона була бездоганним організатором, тому за університетські вечори відповідала саме вона.
Лариса Віталіївна любила вихідні. Це особливі дні, коли вона читає газети, перевіряє зошити, пече пироги, зустрічає гостей. Вихідні – це смачні дні для себе, коли весь світ залишається за…