Пісня для двох
Бувають пісні з минулого… Чотири роки тому я закутувалася у ніжність однієї пісні. Ставила ноутбук в коридорі і включала на всю гучність, щоб вона заповнювала…
Бувають пісні з минулого… Чотири роки тому я закутувалася у ніжність однієї пісні. Ставила ноутбук в коридорі і включала на всю гучність, щоб вона заповнювала…
Аліна хотіла бути щасливою… І ніби була. Ніби робила все для свого щастя і щастя своїх дітей. У неї два хлопчики з різницею у віці десять років…
Вона лежала у своєму ліжку. Ніжилася у променях серпневого сонця, яке пробивалося крізь її мереживні кремові фіранки. Можна вдихнути на повну ароматного…
Весна розплітає своє кремове волосся. Вона ж завжди скручує в пучок на потилиці. Вдягає каштанові кофтинки і спідниці, мокасини і легкий, як вранішній вітер…
Вона не вірить у себе. Зневірилася. Перестала чекати дива на свята, виглядати у вікно і шукати під подушкою. Перестала заварювати каву для двох, пекти горіхове…
Як вона хотіла любити. Як вона хотіла вдягати сукенки для нього, заварювати його улюблену каву і чекати з роботи.
Ніна весь день чекала його…
Вона викидала все зайве. Коричневі замшеві туфлі, куплені років три тому під сукню до подруги на день народження. Так жодного разу їх і не взула. Втратила…
Вона не вміла пробачати. Ніколи. Нікому. Йому. І собі. Варя надіялася лише на себе. У дитинстві батьки її не балували. Вона звикла бути охайною, зразковою…
Тома працювала продавцем по змінах. Йшла на роботу рано або ж пізно ввечері. Поспішала. Заробляла гроші дітям на навчання. Крутилася в супермаркеті. Весь…
Вона тричі на рік їздила до його батьків. Відколи він познайомив її зі своїми батьками, вони для неї стали рідними.
Цього разу вона не планувала…
Вона так чекала їх цієї зими, особливо на Святвечір. Баба Мотря готувала кутю і варила узвар. Боже, який смачний у неї узвар виходить із яблук, груш і слив…
«Вона першою все сказала» – саме так називається перша книжка, яку, як пташку, напередодні Нового року випустила у світ постійна авторка «КП» Вікторія…
Є ситуації, які не відпускають. їх тримаєш, як вантаж. Коли це усвідомлюєш, задаєшся питанням: навіщо це тягнути із собою все життя?!
Ліза…
Вона знала, як перевернути своє життя кардинально. Вона не боялася плигнути з парашутом, покататися на квадроциклі і народити трьох дітей. Але не знала, як…
Вона взяла за дурну звичку латати його сорочки. Ті, що він уже давно не носить, і ті, що ніколи уже не вдягне.
Наталка сиділа на березі моря у затишній кафешці. Велика рожева шляпа у білі смуги ховала її обличчя. Вона пила апельсиновий сік. Подумки навіть вимовила тост…
– Ти любиш цей шоколад? – Вова вкотре спостерігав, як Міла в обідню перерву відкладала свої папери і смакувала молочним шоколадом і кавою з корицею.…
Алінка в дитинстві мріяла про гарну весільну сукню… Коли мама купила їй ляльку Барбі, вона була одягнена саме в білосніжну сукню.
Ти подарував мені крила. Я з ними літаю, мов метелик, – і небом, і землею. Тільки навіщо вони мені без тебе? Даша запитала б його про це, щоб нарешті почути…
Того вечора не хотіла спати. Ліжко стояло біля вікна і я бачила небо. Вдивлялася в нього і немов тонула у сутінках. Там народжуються мрії і спогади……