Століття «КП». 1973-1974
Поки у світовому політикумі зав’язувалися карколомні інтриги, в Країні Рад робили перерозподіл партквитків, закономірно віддавши квиток №1 Леніну, №2 – Брежнєву, а от хто заслужив третій номер – ламали голови довго. Тим часом, поки лідер держави не вилазив із закордонних турне, в області готувалися до тридцятої річниці визволення від німецьких загарбників.
Святкова заставка художника Жужгова, поздоровлення від Косигіна, статті «Честь марки» про успішний Кіровоградський ремонтно-механічний завод «Укрсільгосптехніки» і «Умільці з Криничного» про раціоналізаторів радгоспу «Устинівського» у перших числах газети задали тон на цілий рік. Побузький феронікелевий комбінат, що напередодні дав першу продукцію, продовжив мажорний ряд. До речі, цей завод був явним редакційним фаворитом, зблиснувши на сторінках газети протягом року ще кілька разів.
З’явився новий рефрен: «Продукції більше, кращої якості, з меншими затратами!».
Широко пішла в народ «Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область» як літопис нашого краю, сповіщалося на повній шпальті 10 січня.
Започаткована 20 січня «Школа передового досвіду в сільському господарстві», швидше повторила давнішні сторінки-плакати, ніж внесла щось нове. Старе правило рекламістів: якщо товар не йде – змінюй упаковку. Отже, заставка нова, але про відоме господарство «Зоря комунізму» з Надлака писалося так, як і раніше.
27 січня підписали угоду про припинення війни і відновлення миру у В’єтнамі. Цим вибили одну з основних тем газетної «Панорами міжнародних подій».
«Подвоїмо виробництво кукурудзи!» закликала 2 лютого республіканська нарада кукурудзівників. Область там представили з доповідями Леонід Шліфер та Михайло Кобильчак. Гіталова чомусь не було серед промовців.
Щомісячна «Школа передового досвіду» знову нагадала про себе 13 лютого. Сторінка «Література і мистецтво», що виходила раз на два місяці, представила нарис Юрія Камінського про науковців КІСМу, вірші Анатолія Кримського і Олега Попова, літературну критику на книгу Логвиненка «Важка вода» студентки місцевого педінституту Валентини Левочко.
У країні за постановою останнього з’їзду партії здійснювався обмін партійних документів. Партквиток №1 Леонід Брежнєв 2 березня виписав Леніну, №2 – собі. Наступний документ міг одержати Косигін, Підгорний, хтось із секретарів ЦК, котрийсь ветеран партії, скажімо, Крупська, але хто «був третім», люди так і не дізналися.
«Дошка Пошани» газети подавала вже по 5-6 передовиків у номер. Здавалося, що кожен другий житель області претендує на цю газетну відзнаку. Але все відбувалося просто: фотокор Дібровний знайшов жилу, аби трохи збільшити гонорар. Фотомонтажі, до яких звик, мали оптову ціну та й траплялися нечасто. А тут тобі мало не щоденний продаж фотознімків.
21 квітня відбувся суботник до 103-ї річниці Леніна. «Червону суботу» урядовці в Києві та Москві, писала газета, відбули на урочистих засіданнях із того ж приводу.
Недбалих меблевиків зі Світловодська журналісти критикнули 26 квітня в матеріалі «Істотні прогалини».
Брежнєв воднораз відвідав 12-23 травня Польщу і дві Німеччини – НДР і ФРН.
21 травня помер почесний громадянин Кіровограда маршал Конєв.
Відбір співаків, танцюристів, читців описали 25 травня у великому репортажі під назвою «Квітнуть таланти Кіровоградщини». Це провели останнє тренування перед Творчим звітом майстрів мистецтв і колективів художньої самодіяльності Кіровоградщини в Києві. Така офіційна назва дійства, що відбулося 2 червня в столиці. Газета подала його як «Гімн партії, братерству, красі».
19-29 червня, без заїзду додому, Брежнєв відвідав Сполучені Штати і Францію.
Жнивний марафон того року, хоч і був напружений, обминемо, аби описати наступний, який виявився ще крутішим.
Футбольний клуб «Зірка» став володарем Кубку УРСР.
У Чилі 11 вересня спалахнув військовий переворот. Убили друга СРСР президента Сальвадора Альєнде і ще 30 тисяч людей, до влади прийшов Аугусто Піночет.
А в липні перевороти вчинено в Руанді та Афганістані. Неочікувано 6 жовтня почалася арабо-ізраїльська війна, так звана Війна Судного дня, закінчившись через 18 діб. Однак вона призвела до глобальної нафтової кризи. Виробники чорного золота заявили, що не ппостачатимуть його країнам, які тягнуть руку за Ізраїль. Це передусім США та їхні союзники у Західній Європі. Упродовж наступного року ціна на нафту зросла з трьох до дванадцяти доларів за барель. Криза 1973 року, коли впали обсяги видобутку нафти, залишається найбільшою аж до теперішнього часу.
Отож, читачам-кіровоградцям, любителям вирішувати шаради міжнародних стосунків, у ті часи нудьгувати не доводилося. Навіть без огляду на Всесвітній конгрес миролюбивих сил, що зібрався у Москві 25-31 жовтня, зав’язувалися карколомні інтриги в світовому політикумі. Бо хіба не інтригою, враховуючи Китай, став візит Брежнєва до Індії 26-30 листопада?
«Союз-12» 27-29 вересня, «Союз-13» 18-26 грудня відбули космічну вахту.
Напередодні місцевого міні-свята – 30 років визволення Кіровограда – з’явилися нові Почесні громадяни міста. Ними стали Іван Самчук, уродженець Знам’янського району, колишній начальник штабу 32-го гвардійського стрілецького корпусу; Павло Ротмістров – командуючий 5-ю гвардійською танковою армією; Олександр Родімцев – командир того самого корпусу, де Самчук був начштабу.
1974 рік почався зі святкування згаданої річниці. «Кіровоградська правда» відкрила його 8 січня статтею генерала Жадова «Визначна бойова операція». Репортаж перебігу свята з мітингами, зустрічами побратимів за кашею і «наркомівськими» ста грамами, концертом, відкриттям знаку легендарній «Катюші» розгорнув журналіст Володимир Левицький.
А вже 10 січня замість затратної «Дошки пошани» кожна рубрика «П’ятирічка: доблесні в праці» славила одну людину з фото та невеликим текстом і далеко не щодня. Цього разу героєм замітки «Господар урожайної ниви» став послідовник Гіталова Василь Шеремет. Через кілька днів естафету підхопила нова «П’ятирічка...» – «Такий він, Олексій Кошурко».
Увесь номер газети за 12 лютого присвячено обласній партійній конференції, на якій за перемогу в соціалістичному змаганні область отримала перехідний Червоний прапор ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС, ЦК ВЛКСМ.
У 1974 році, крім «Дошки пошани», з газети зникли безвісти сторінки «У суботу на дозвіллі», «Школа передового досвіду». Але «Прапор Вітчизни», «Література і мистецтво», «Під громадський контроль» продовжували гідно і вперто формувати в людей радянський характер і світогляд.
Звична хронологія «Завтра – комуністичний суботник!», «Хай живе Перше травня!», «Всі – на вибори!», «У космосі – «Союз-14»... -15»... -16»!»...
Не менш знайомі жнивні заголовки від 5 липня до 15 серпня (неповний перелік без знаків оклику): «Жнивам 1974-го – бойове ідеологічне забезпечення!», «Ширше фронт жнив і хлібозаготівель!», «Ширше змагання на збиранні врожаю!», «Зібрати урожай до колоска, до зернини», «Хліб – багатство Батьківщини!», «Жнивуючи, думай про майбутній урожай», «Слава героям жнив!», «Вести жнивні роботи в єдиному комплексі», «Вік колоска короткий», «Дамо Вітчизні 1350 тисяч тонн хліба!», «Трудівники села! Всі сили на виконання зобов’язань четвертого року п’ятирічки», «Збиральному комплексу – чіткий ритм!», «Приклад передовиків кличе до нових трудових досягнень», «Вахта хліборобів Кіровоградщини триває». Змілілий потік зупинився аж 14 листопада: «Ми можемо збирати більше зерна!»...
Зрідка в такі щільні ряди протискувалися «сторонні» теми. Наприклад, нагородження «Червоної зірки» 11 липня орденом Жовтневої революції, відкриття 13-го Меморіалу червонозорівської слави, публікація 24 липня матеріалу Героя Соціалістичної Праці Олексія Кошурка «Робітнича совість».
Але раптом 31 серпня під рубрикою «Подвигу – 30!» виникає мотив 30-ї річниці визволення від фашистів усієї Радянської України. Починався здалеку – від Новоросійська і Керчі. Очевидно, вже тоді у верхах витала ідея написання спогадів «Мала земля», яка набрала реальних обрисів через пару років. Вінцем потуг відзначення ювілею стали публікації за 18-20 жовтня різнопланових опусів під загальною шапкою «ХХХ років. Між вільними вільна, між рівними рівна».
5 грудня вийшла сторінка «Ятрані» – двадцять п’ять». З неї видно, що й до чого, без пояснення. А з 8-го Брежнєв здіснив триденну «Місію миру і дружби» до Франції…
фото: архів «КП»
