Від снігу, який несподівано випав у середині квітня, на Кіровоградщині ризику втратити польові і садові врожаї немає. Фахівці запевняють: ситуація не критична, та й економічних збитків може взагалі не бути. Втім жителям області треба приготуватися до того, що вишень і черешень цьогоріч їм дістанеться трохи менше, а аграріям, можливо, доведеться частково пересівати деякі культури.

– Здебільшого у рослинницькі галузі, якщо ми говоримо про сільськогосподарські культури, особливих наслідків не спостерігаємо, – коментує директор департаменту агропромислового розвитку облдерж­адміністрації Сергій Коренюк. – Найбільше негода вразила площі озимого ріпаку, але в тих місцях, де він ріс у низині. В цілому рослини перебувають у доброму чи задовільному стані. Проте, якою буде спроможність озимих – пшениці і ячменю, загальна площа яких в області 81 тисяча гектарів, – велике питання. Тому необхідно ще тиждень-два, аби аграрії стовідсотково визначилися, чи залишати ці посіви, чи пересівати їх.

Найбільше постраждали від негоди сади – їх у Кіровоградській області майже п’ять тисяч гектарів. Великої шкоди завдав сніг кісточковим.

– Для садів більшою проб­лемою було не те, що випав сніг, а що через нього бджоли не вилітали з вуликів і відповідно не запилювали квіточки. Деякі фермери, у яких невеликі господарства, гріли сади, ставили димову завісу. Здебільшого критичної ситуації ми не бачимо і розраховуємо на те, що Кіровоградщина таки отримає свій урожай, – зауважив Коренюк.

За словами керівника з розвитку східного регіону компанії «Соєвий вік» Євгена Пастощука, нині на Кіровоградщині найбільше занепокоєння викликають посіви соняшнику. Заморозки завдали шкоди тим, хто ризикнув посіяти олійну культуру раніше агрономічно обгрунтованих термінів.

– Садили соняшник раніше визначених термінів, бо деякі фермери хотіли встигнути засіяти площі по декілька тисяч гектарів, – пояснює фахівець. – Але не вгадали. Скільки загинуло соняшнику – зараз важко сказати. Паростки, які не встигли прорости, і пережили холод у землі, можуть вижити. А ті, що вже піднялися, навряд. Ріпак також може померзнути, але його стан удасться визначити лише через кілька днів, коли пригріє сонце. Озимина, горох і кукурудза, яка ще не зійшла, не мають постраждати.

Аграрій Віталій Павлюк, який у чотирьох районах Кіровоградщини вирощує буряки, пшеницю, соняшник і кукурудзу, каже «КП», сніг навпаки позитивно вплинув на рослини.

– Сніг не нашкодив, а навпаки дав додаткової вологи культурам. Для буряка, кукурудзи, соняшнику сніг пішов на користь. Шкоди ніякої, – запевнив аграрій.

Квітневі заморозки стали несподіванкою і для бджіл, які опилювали тільки-но розквітлий цвіт фруктових дерев.

– Під час холоду бджоли не вилітали з вуликів майже тиждень, – розповідає «КП» професійний бджоляр із Кіровоградського району Олександр, який тримає більше сотні вуликів. – Повиїдали все, що було. Але перетерпіли. Цвіт, який з’явився, а потім припав снігом, померз. Якщо квітки до морозу були не опилені, то вони нектар вже не виділятимуть. Навряд чи у нас будуть вишні і черешні. Проте від цього врожай меду не зменшиться. Бо квітневий мед бджоли збирали для того, щоб себе прогодувати. Нині надія на кульбаби і яблуні.

Тим часом очільник області Сергій Кузьменко доручив моніторити стан посівів і садів, а потім надати статистичну інформацію і перелік постраждалих господарств уряду, аби той ініціював фермерським господарствам фінансову підтримку.

Про 74-річну пенсіонерку Антоніну Зеленецьку з обласного центру, яка роками тримала у власній квартирі по вулиці Кременчуцькій десятки собак, «КП» писала неодноразово. У середині березня жінка померла. Її улюбленцями нині опікуються волонтери. Втім, кажуть, собакам потрібні справжні господарі. Тому просять небайдужих кіровоградців допомогти прилаштувати тварин.

Що би не казали про Антоніну, волонтери знають – вона безмежно любила тварин. Рятувала, годувала, надавала прихисток… Втім саме через цю любов часто страждала. Сусіди категорично не бажали миритися з таким добром жінки – неодноразово скаржилися на неї, позивалися, скликали комісії і влаштовували судилище…

У 2008 році, розповідає «КП» волонтер Надія, коли Антоніна потрапила на кілька днів у лікарню, в її квартиру вдерлися невідомі, накидали отрути, постріляли собак і напівживими викинули їх із п’ятого поверху, а далі – на смітник. Повернувшись, жінка застала лише розстріляні меблі, подушки, розкидане пір’я і кров…

– Вона надзвичайно важко пережила це. Тоді вижила тільки собачка Ляля – найстарша і найулюбленіша. Антоніна Антонівна – дитина концтабору. Прой­шла нелегкий життєвий шлях і не могла залишатися осторонь чужого болю. Оскільки собак не переставали викидати, вона не припиняла їм допомагати. Кількість її підо­пічних росла і росла, – констатує співрозмовниця «КП».

З часом хвороба жінки стала прогресувати. Їй знову «світила» лікарня. Однак, перш ніж віддатися в руки медиків, вона хотіла прилаштувати своїх собак. Проте не встигла. До медзакладу пенсіонерка потрапила, вже коли самотужки не могла пересуватися.­ А за день – її не стало.

Зараз 14 улюбленцями Антоніни опікуються волонтери ветеринарно-реабілітаційного центру.

– Її собаки – не зграя, а сім’я! Хочемо, щоб у них була родина, – продовжує Надія. – Просимо людей забирати по кілька, оскільки тварини дуже прив’язані одна до одної. Також не зайвою буде будь-яка допомога: коштами, харчами... Коли вони звикнуть до нового господаря, повірте, стануть найвідданішим другом. Величезне дякую тим, хто допомагав Антоніні утримувати собак і триматися самій. Для Антоніни Антонівни було дуже важливо, щоб у її чотирилапих усе було добре!

«Чоловік 50 років, середнього зросту, добродушний, усміхнений, вірить у диво… Познайомиться з жінкою для створення сім’ї...». Такі рядки у передноворічну ніч…

07 березня 2017 Детальніше >>

В обласному центрі двоє дівчат-підлітків побили 12-річну дівчинку, а потім змусили її до сексуальних стосунків із 17-річним хлопцем. Все це знімали на…

02 березня 2017 Детальніше >>

Сьогодні вночі у Румунії стався землетрус, магнітудою 5,6 бала, а його поштовхи відчули у багатьох регіонах, зокрема й на Кіровоградщині.

 «За інформацією Геологічної служби США, епіцентр землетрусу з магнітудою 5,6 знаходився в 7 км на захід від села Нережу-Мік румунського жудеца Вранча. Відзначається, що осередок землетрусу знаходився на глибині 81 км», – повідомляють «Факти».

У Кіровограді теж трусило.

- Цього разу поштовхи були доволі відчутними, зазначив кіровоградець, що живе по вулиці Попова Дмитро Яковлєв. Натомість Микита Ковальов з Полтавської сьогодні вночі взагалі не відчув жодних ознак землетрусу.

Нагадаємо, наприкінці листопада обласний центр також відчув на собі силу румунського землетрусу. Тоді користувачі соцмереж писали, що відчували поштовхи на Катранівці, Полтавській, у центрі, а також у спальних мікрорайонах.

Кіровоградські спецпризначенці, які вже другий рік у полоні, Олександр Коріньков і Сергій Глондар, написали своїм дружинам листи. Юлія та Катерина отримали їх із рук представників Червоного Хреста, повідомили вони «КП».

У листах військові небагато розповідають про себе та просять надіслати теплі речі, їжу та вітаміни.

– Першого грудня я отримала лист від чоловіка. Передали його мені представники Червоного Хреста. Я тільки не можу зрозуміти, чому лист передали першого грудня, якщо написаний ще першого листопада, чому його так передавали довго? – розповідає «КП» дружина Сергія Глондара – Катерина.

Крізь сльози, жінки радіють, що про чоловіків з’явилася бодай якась інформація, але в той же час переживають, оскільки у листах ті просять допомогти.

– Ці листи дуже важливі для нас. У першу чергу – це підтвердження того, що вони живі! І це, яка не є, а комунікація. Ми також їм написали, сподіваємось, що їх передали, – з надією каже Юлія Корінькова.

У своїх листах чоловіки пишуть, що у них все добре, тримаються. Але їм потрібні – теплі речі та продукти.

– Вдячні, що нам передали листи. Хлопці пишуть, що у них все добре. Але що ж іще вони нам писатимуть. Саша пише, що йому потрібні засоби особистої гігієни, вітаміни. А якщо він написав за вітаміни значить зі здоров’ям зовсім кепсько, – крізь сльози каже Юлія. – Вітав із наступаючими святами. Але ж про які свята може іти мова другий рік поспіль? Свято буде кожний Божий день, коли ми будемо нарешті разом!

Жінки обурюються, кадрові військові Збройних сил України відтоді, як потрапили у полон, нікому, крім сім’ї, не потрібні.

– Саша пише: «Прошу тебя больше не ездить в Киев, это безсмысленно, мы ведь обычные смертные. У меня все по-прежнему (живу одним днем), надеяться ненакого…». Виходить, головне, щоб обов’язок свій виконав, а все інше нікого не хвилює! – зітхаючи каже Юлія.

– Мені Сергійко написав, що все добре, але здоров’я погіршилося. За всіма скучив дуже. Пише: «Останнім часом мені сниться, що ми всі вчотирьох гуляємо разом містом. Як я хочу їх побачити! Гляди наших дівчаток, наставляй їх на віру та любов до Бога і постійно говори їм, що я їх дуже сильно люблю! Будемо сподіватися, що наше керівництво нарешті згадає про нас, заберуть нас всіх звідси і ми будемо разом, як і раніше. Молю Бога і сподіваюсь на найшвидшу нашу зустріч!». Мій чоловік ніколи не був ліриком, романтиком. Особисто мене дуже бентежить, коли він пише, що здоров'я погіршилося і все в руках Бога, – зі сльозами на очах розповідає «КП» Катерина Глондар.



Жінки констатують уже два роки немає жодних результатів зі звільнення хлопців.

– Нам не втомлюються говорити, що ми – родичі заручників, розхитуємо своїми заявами обстановку, насправді все по плану – Мінськ працює. Але як він працює, якщо через понад 668 днів полону хлопці просять, щоб ми передали їм посилку. Їм немає чого їсти, одягати.., – каже Катерина.

Автобус із учасникам кіровоградських колективів із обласного ДЮЦу – теару-студії «Маска» та ансамблю бандуристів…

03 грудня 2016 Детальніше >>

Суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда Олексій Галаган, який керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, втікав від патрульних та чинив їм опір, запевняє, що всього цього не робив. Натомість божиться, що був тверезим, чемним, а патрульні його незрозуміло чому побили.

– Без кінцевого рішення суду мене вже звинувачують, що я винний і перебував у стані алкогольного сп’яніння. Я це заперечую, – каже він. – Подія мого побиття дійсно є. Я 40 хвилин чекав, поки привезуть алкотестер, і кілька разів попереджав, що поїду додому. Так і зробив. Працівники поліції це робили біля мого дому – я лежав на землі в кайданках і мене били ногами. При цьому були присутні мої батьки. Зранку я написав заяву і вийшов на роботу.

Також він запевняє, що працівники поліції і медичні працівники були зацікавлені в його затриманні і змовилися.

– Я вважаю, що це змова. Проти моєї волі, в кайданках мене доставили до наркологічного диспансеру. Де це у нас передбачено, де проти волі людини її можна доставити в наркодиспансер? Проте я погодився пройти тест, результат мені не відразу показали, а через секунд десять. Я вимагав двічі відібрати в мене кров для аналізу. Але цього не зробили. У них все було одразу заплановано, тест не відповідає дійсності. Зараз поліція захищає честь мундира, бо після того, що вони спричинили мені тілесні ушкодження, фактично вони вже змушені відстоювати свою версію будь-яким шляхом, – каже він.

Як повідомляла «КП», 25 липня близько опівночі патрульні поліцейські Кіровограда затримали за кермом нетверезого суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда. Пізніше суддя заявив, що його побили і поскаржився на патрульних до прокуратури. За фактом імовірного перевищення службових обов’язків патрульними у ході затримання, правоохоронці відкрили кримінальне провадження.

Наступного тижня Кіровоградський районний суд області розгляне три адмінпротоколи, складені копами на суддю.

Зокрема, суд одночасно розглядатиме три матеріали – за частиною 1 статті 130 – керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, статтею 122-­2 – невиконання водіями вимог про зупинку, а також статтею 185 – злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військово­службовця Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

Обласний центр накриває димом. Наразі неозброєним оком видно, що найбільша хмара над спальними мікрорайонами Кіровограда.

 

Тим часом рятувальники запевняють, що в місті і поблизу нього нічого не горить.

– За інформацією оперативно-координаційного центру, на телефонну лінію «101» повідомлення про загорання сухої трави надходило лише о 12:02. Більше ніяких фактів загорання, пожеж або чогось іншого, що спонукало б задимлення у Кіровограді і заважало б населенню, не було, – наголосила помічник начальника Управління з питань зв'язків із ЗМІ та роботи з громадськістю Вікторія Крохмалюк.

Нагадаємо, на території Благовіщенського району через задимлення ділянки дороги внаслідок спалювання стерні на полях зіштовхнулося вісім автівок, які рухалися в попутному напрямку, близько 13:00 сьогодні, 25 липня. Внаслідок аварії загинуло троє осіб.

Колектив газети «Кіровоградська правда» провів флешмоб – намалював крейдою два пішохідних переходи по вулиці Тараса Карпи (Тімірязєва) прямо перед міською…

05 липня 2016 Детальніше >>

Ленінський районний суд Кіровограда обирає міру запобіжного заходу 20-річному водієві «Citroen», який вилетів на зустрічну смугу і протаранив «Москвича», в якому знаходилося троє дорослих і троє дітей, 27 червня.

Внаслідок отриманих під час аварії травм, 59-річний водій «Москвича» помер у лікарні.

Решта пасажирів з травмами різної тяжкості теж госпіталізовані.

Як розповідали очевидці, іномарка мчалася на шаленій швидкості. Від самосуду винуватця ДТП врятувала поліція.

За інформацією патрульних, аварія сталася близько восьмої вечора. Водій «Citroen» був напідпитку і летів на шаленій швидкості. Після аварії він намагався втекти.

«За попередніми даними, 20-річний нетверезий водій «Citroen» перевищив швидкість та виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого зіштовхнувся з «Москвичем». Водій «Citroen» намагався втекти з місця події, втім патрульні затримали правопорушника. Зараз він перебуває в реанімації», – повідомляла поліція Кіровограда.

Очевидці розповідають, що іномарка мчалася зі швидкістю не менше 130 кілометрів на годину. Сила удару при зіткненні була такою, що в транспортного засобу відлетіли колеса і машина не могла зупинитися ще з півсотні метрів.

– Я досі ще не можу відійти... Це було дуже страшно. Це відбувалося біля мого будинку. Я стояла у дворі, почула шум і визг, відкрила хвіртку і все це побачила. На швидкості приблизно 140 кілометрів на годину летів «Citroen». Летів! Не їхав! І врізався у «Москвич», який їхав у бік Балашівки. Від удару «Citroen»  трохи підлетів і в нього відпали колеса. Потім у «Москвича» відвалилася передня частина, випав водій, ми побачили дітей. Одразу кинулися їм на допомогу. У цей час пасажир із «Citroen» почав тікати, а водій п'яний ледве стояв на ногах, очі скляні. Пізніше і він хотів тікати, але його зупинили, – розповіла «КП» очевидиця Ірина.

– За даним фактом розпочато кримінальне провадження за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. У даний час водій іномарки затриманий в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України та йому повідомлено про підозру, – розповіла речник обласної поліції Віталіна Бевзенко.

Прокуратура області наполягатиме на триманні підозрюваного аварії під вартою. За скоєне хлопцю загрожує покарання у вигляді позбавлення волі терміном від трьох до восьми років. Як згодом з’ясувалося, водій «Citroen» є студентом льотної академії і сином колишнього начальника обласної фіскальної служби.

За інформацією журналістів, які оперативно прибули до лікарні того дня, чоловік, схожий на батька винуватця ДТП, погрожував родичам потерпілих і вигукував, що зробить усе, аби його син уникнув покарання.

– У машині знаходилася моя дружина зі своїми батьками та троє дітей – двоє шести років і одна дитина чотирьох. У «Citroen» був тільки водій і пасажир, – розповідає родич постраждалих Олександр Лисенко. – У лікарні батько водія «Citroen» кричав: «Ми тут усе порішаємо». Свідки цього були. Від грошей, які нам пропонували на лікування, ми відмовилися. Нам подачки не потрібні. Але батько водія «Citroen» вніс у фонд обласної лікарні благодійний внесок у сумі до п’яти тисяч гривень.

Зараз винуватець лежить у лікарні на одному поверсі з дружиною загиблого.

– Ще вчора він міг самостійно ходити, спілкувався зі слідчими, стан його був нормальним. А сьогодні, перед тим, як йому мають обирати міру запобіжного заходу і він реально може потрапити в СІЗО, він вже пересувається на інвалідному візку. Тому зараз уже починається затягування справи, – додає Лисенко.

Наразі підозрюваного вже привезли до суду. Візуально у нього нормальний стан, на ногах тримається, лише має синці під очима.

ДОДАНО 17:49: Прокуратура просить для підозрюваного 60 діб під вартою без визначення розміру застави.

 – Підозрюваний проявив антисоціальну поведінку, коли намагався втекти і зчинити бійку із очевидцями. Він має можливість переховуватись, впливати на свідків і потерпілих шляхом підкупу, шантажу і погроз, – заявив прокурор Ігор Васильків.

 

ДОДАНО 17:54: Підозрюваний божиться, що тікати не намагався.

– Я повністю визнаю свою вину, я щиро каюсь, мені шкода, що так сталося. Я не намагався тікати з місця події. Родино потерпілих, пробачте мене, я молюся за здоров'я ваших рідних. Зобов'язуюся відшкодувати всі моральні збитки, – розплакався підозрюваний Олександр Постриганенко.

 

ДОДАНО 18:05: Суд пішов у нарадчу кімнату.

 

ДОДАНО 18:12: Захист тим часом просив суд обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою. Гарантією того, що підозрюваний нікуди не втече, мав би стати зданий закордонний паспорт.

 

ДОДАНО 18:47: Суд обрав Постриганенку міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою упродовж 60 днів.

Як уже повідомляла «КП», наразі шестирічному Данилу, який найбільше постраждав внаслідок аварії, потрібна матеріальна допомога і донори другої негативної групи крові.

Допомогти можна, перерахувавши кошти на картку ПриватБанку 5168 7572 7703 5301 (Лисенко Анна Олександрівна, бабуся).

Телефон батька хлопчика (050) 054-24-61 (Олександр Лисенко).

Дружини кіровоградських спецпризначенців, які другий рік поспіль перебувають у полоні російських бойовиків, Сергія Глондара та Олександра Корінькова – Катерина та Юлія збиратимуть підписи під зверненням до Президента Петра Порошенка, щоб він нарешті звернув увагу на їхню проблему й допоміг звільнити з полону чоловіків. Відбуватиметься це завтра, 10 червня на площі Героїв Майдану під час акції проти війни на сході, повідомили вони «КП».

– Завтра ввечері буде мітинг на площі Героїв Майдану на підтримку міжнародної акції проти війни на сході. Ми теж там будемо. Хочемо зробити петицію до Президента, написати до нього звернення, щоб він вже нарешті звернув увагу та допоміг звільнити наших чоловіків з полону. Жителі міста, у кого буде бажання, зможуть поставити підписи під цим листом, – розповідає Юлія Корінькова.

Жінка каже, досі немає жодних новин про те, як триває робота зі звільнення Сергія та Олександра.

– Ні від Ірини Геращенко, ні від Президента жодної відповіді. Він зайнятий у нього державні справи. Поки відповідають лише одне: щоб ми чекали, що наші чоловіки в списках на звільнення. Але ми і так знаємо, що вони в списках. Давно. І давно чуємо оте «чекайте», – додає Юлія.

Як уже повідомляла «КП», кіровоградські спецпризначенці Сергій Глондар та Олександр Коріньков утримуються російськими бойовиками уже другий рік поспіль.

З тих пір дружини військовополонених оббивають пороги чиновницьких кабінетів, аби визволити їх. Представники влади футболять жінок від однієї інстанції до іншої.

Надія Савченко пообіцяла дружинам кіровоградських військовополонених Сергія Глондара та Олександра Корінькова, що допоможе звільнити чоловіків із полону.

Нагадаємо, в Кіровограді на площі Героїв Майдану відбудеться мітинг на підтримку міжнародної акції «Stop Putin’s War in Ukraine», завтра 10 червня о 19:00.

У Кіровоградській виправній колонії №6 триває бунт. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив колишній керівник державної пенітенціарної служби України Сергій Старенький.

«Справжній бунт, коли нападають на співробітників, забирають ключі та спецзасоби, відкривають або виламують всі двері... Розкачує ситуацію «Краснодонський», відчуваючи слабість, безпомічність і розгубленість співробітників ДПтСУ. Засуджених з ВК-6 вже готові підтримати ВК-49 та СІЗО Кіровоградської області. Співробітники вже третій день не заходять у зону – бояться за своє життя. Я довго не хотів про це писати. Все чекав, що Мін'юст відреагує. Але ситуація вже вийшла з-під контролю. Ще трохи – і необхідно буде втручання зовнішніх сил. Поліції, Нацгвардії», – повідомив на своїй сторінці Старенький.

Як уже повідомляла «КП», ув’язнені бунтують проти одного з працівників тюремної установи, оскільки вважають, він перевищує свої повноваження.

Активісти правозахисного об’єднання «Синдикат» повідомили про одного вбитого у штабі виправної колонії. Інформацію про вбивство у пенітенціарній службі не підтвердили.

Ленінський районний суд Кіровограда обирає міру запобіжного заходу Сергію Шипуліну, сьогодні, 11 квітня.
…

11 квітня 2016 Детальніше >>

Немов сніг на голову, на багатьох кіровоградців звалилися чималі суми боргу за спожитий газ. Причому першими про борги дізналися сумлінні платники. Решта споживачів навіть не здогадуються про борговий «сюрприз», який їм підготувало ВАТ «Кіровоградгаз», бо підприємство про нові нарахування людей не повідомляє. Люди дізнаються про це тільки, коли приходять на звірку в абонентський відділ постачального підприємства.

– Я заплатила за комунальні послуги за січень через термінал. За кілька днів роздрукувала квитанції з упевненістю, що у мене боргів за комуналку немає, – розповідає «КП» жителька Кіровограда Ольга. – Яким же було моє здивування, коли побачила, що у квитанції за газ вказано, що я маю борг іще понад двісті гривень.

Жінка каже, що пішла розбиратися у «Кіровоградгаз», а там їй сказали, що борг виник, бо вона платила за 4,5 кубів спожитого газу, а тепер перерахували і треба заплатити за 9 кубів.

– Мені повідомили, що борги виникли тільки у тих споживачів, які не мають лічильників на газ і кори­стуються лише газовою плитою, – розповідає жінка. – Але в такому випадку суми заборгованості повин­ні бути в усіх однакові. Проте моя тітка сказала, що їй за користування однією газовою плитою нарахували аж півтори тисячі гривень боргу. Чому суми різні? – запитує Ольга і додає, що на це запитання їй не відповіли і в абонслужбі підприємства.

З’ясувати, звідки з’явилися газові борги, «КП» звернулася до заступника голови правління ВАТ «Кіровоградгаз» Андрія Петровського.

– Суди першої та апеляційної інстанції визнали недійсною постанову Кабміну №237, згідно з якою норми споживання природного газу були вдвічі занижені для абонентів, які не мають приладів обліку. Чинності набрала попередня постанова, тому нам доводиться робити перерахунок і виставляти споживачам додаткові суми до сплати. Перерахунок здійснюється за період, поки діяла скасована постанова Кабміну – з травня 2015 року по січень 2016 року, – повідомив Андрій Петровський і додав, що зараз керівництво підприємства звертається до органів соцзахисту населення, аби там теж зробили відповідні перерахунки, щоб хоч трохи відшкодувати людям цю заборгованість.

– Я не знаю, що мені робити, де брати гроші, щоб заплатити цей борг за газ, – бідкається кіровоградка Марія Іванівна. – Якби хоч людей повідомили, що таке може статися… Але ж газовики ніколи не повідомляють своїх споживачів. І так останні копійки віддаємо за комуналку, а тут іще треба платити. Скоро вже шкіру здиратимуть з людей…

«КП» з’ясувала, норму споживання для квартир із газовою плитою без лічильника Кабмін знизив із 9 до 4,5 кубічних метрів. Однак суд скасував таке рішення Яценюка і знову повернулися 9 кубів. Ось цю різницю тепер і нараховують споживачам газовики.

Але це ще не останній «сюрприз».

Як відомо, якщо до 1 квітня Кабмін на вимогу МВФ не визначиться з поетапним підвищенням ціни на газ для населення, вона автоматично зросте до ринкового рівня, який сягає близько 10 гривень за 1 кубометр.

– Нині ціна на газ для людей становить 7,18 гривень за куб і 3,6 гривень за кубометр в опалювальний період. Цей тариф втратить свою чинність із 1 квітня, – пояснюють у «Кіровоградгазі». – Втім якою буде нова ціна – поки не відомо.

Комітет Верховної ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування передасть Верховній раді пропозицію перейменувати Кіровоград на Інгульськ. Члени комітету не підтримали назву Єлисаветград і таким чином остаточно начхали на думку більшості городян сьогодні, 15 лютого. Не дало очікуваного ефекту, ані звернення новообраної міської ради, ані позиція очільника міста. Єдине, що нині заспокоює, рішення комітету є дорадчим, а тому, як перейменують Кіровоград залежатиме виключно від голосування народних депутатів.

Проте, за результатами свіжого соціологічного дослідження, проведеного Центрально-українською соціологічною лабораторією, 76% кіровоградців вважають, що справедливо перейменовувати Кіровоград, спираючись на думку більшості містян. Тільки 8,8% городян віддали б своє право голосу Верховній раді.

Окрім того, половина опитаних жителів обласного центру цілком довіряє або швидше довіряє громадському опитуванню, проведеному в день виборів 25 жовтня 2015 року. Тоді за перейменування Кіровограда на Єлисаветград віддали свої голоси 35 153 містян.

До того ж, більше 80% кіровоградців вважають, що місто перейменовувати не потрібно. Тільки трохи більше 12% городян впевнені, що змінити назву треба негайно.

Також за результатами опитування, 42,7% городян воліли б взагалі не перейменовувати Кіровоград. 38,2% опитаних виступають за назву Єлисаветград, 6,2% – за Інгульськ. Інші варіанти назв не перевищують і 5%.

*Опитування проводилося з 23 січня по 1 лютого 2016 року. Загалом опитано 600 респондентів, постійних жителів Кіровограда. Тип вибірки: багатоступенева, квотна, репрезентативна для дорослого населення (від 18 років) за статтю, віком та адміністративно-територіальним поділом. Стандартна похибка вибірки складає +/- 4,2% при довірчій імовірності (р) = 0,95.

У зв’язку із підвищенням захворюваності на грип та ГРВІ вимушені канікули у школах обласного центру подовжили до середи, 3 лютого. Відповідний наказ підписав заступник начальника управління освіти міськради Євген Серопян сьогодні, 29 січня.

«Подовжити призупинення навчального процесу в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах міста Кіровограда, Кіровоградському кібернетико-технічному коледжі з 1 по 3 лютого 2016 року. Керівникам навчальних закладів: внести зміни до структури навчального року та визначити терміни відпрацювання навчальних занять за рішенням керівників навчальних закладів у межах чинного законодавства», – йдеться у наказі.

Тим часом олександрійські діти відпочиватимуть ще тиждень – до п’ятниці, 5 лютого. Розпорядження про подовження канікул підписав міський голова Олександрії Степан Цапюк.

Нагадаємо, «протигрипозні» канікули тривають в обласному центрі з 18 січня.

 

Як повідомляла «КП», санепідслужба області запевняла, що підстав для оголошення карантину в школах області немає.

Ціна на хліб в обласному центрі вкотре зросла. Вже з цього тижня за низку видів духмяного кіровоградці сплачують фактично на гривню дорожче. Продавці констатують: усе більше людей вимушені переходити на соціальні буханці – після здорожчання улюблений хліб по кишені далеко не всім.

–Ми ледь не кожного дня міняємо цінники. Ціни все вище і вище. Людина за звичкою замовить хліб, булочки, бублики, а потім, як почує суму, просить не рахувати і те, і те чи дати хліб дешевший... Усе більше користується попитом соціальний хліб, а дорогого замовляємо мало, бо тоді доводиться повертати, – розповідає «КП» продавець магазину «Формула смаку» Валентина.

– У вівторок зайшла після роботи купити хліба, а він уже подорожчав на 90 копійок! Це вважайте на гривню! Питаю у продавця, чого така ціна? А вона відповідає, мовляв, що ви хочете, все дорожчає. Я все розумію, але ж на гривню – це занадто, – обурюється кіровоградка Ольга Мосейчук.

Жінка каже, тепер відмовиться від улюбленого хліба, бо якщо підрахувати витрати за місяць, сума виходить чималенька.

– У нас велика сім’я. За день з’їдаємо майже дві буханки хліба. Якщо одна коштує тепер під червонець, то за місяць набігає суттєва для нашого бюджету сума. Ось сьогодні вже купила дві круглі хлібини. Нарізний купуватиму лише на бутерброди і на свята, – додає Ольга.

За коментарем «КП» звернулася до керівництва підприємства «Кіровоградхліб 2014». Там пояснюють: подорожчав лише високорецептурний хліб, звичайний – відпускають за старою ціною. Поки що.

– Подорожчала від 5 до 12% високорецептурна продукція і упакований хліб. Це нарізний упакований батон, де у рецептурі, наприклад, і цукор, і гірчична олія, і рафінована олія. Сировина на рецептурну продукцію дорожчає фактично кожні три дні. Ціни на соціальні види хліба намагаємося тримати. Якими вони будуть у наступному місяці, я не можу зараз сказати, – прокоментувала заступник директора ТОВ «Кіровоградхліб 2014» Вікторія Полюхович.

Тим часом в обласному центрі все більше з’являється торгових точок, де реалізують хліб із Новоукраїнки. Ціна на нього значно нижча, порівняно з кіровоградським, навіть враховуючи, що везуть його до обласного центру за сімдесят кілометрів. Хлібина «кирпичика» коштує шість гривень.

–Наш хліб дешевший, бо випікаємо його з власного борошна. Але ціну на хліб теж будемо піднімати. Є чинники, які впливають на вартість виробів, і це зовсім не борошно, а інші виробничі витрати, які дорожчають щодня, це технічні складові: хліборізки, пакувальна плівка тощо. Поки ціна на хліб зросте приблизно на 5­6% – тобто до 50 копійок. Це залежатиме від вартості електроенергії, рецептурних складових – маргарину, цукру, – пояснює завідувач відділом реалізації ТОВ «Степ­Агро» Галина Арсірій і уточнює, що ціна на їхню продукцію зміниться вже з 1 грудня.

Кіровоградці Валентині Краснобаєвій, син якої помер цієї весни у протитуберкульозній лікарні «Лісова поляна», погрожують розправою за те, що вона збирається оприлюднити факти махінацій у медзакладі. Принаймні, так каже співрозмовниця «КП». У відповідь керівництво лікарні дивується, чого домагається жінка.

– У нас зібрані документи, свідчення, відео, є всі докази махінацій і беззаконня у лікарні. Мала ­відбутися прес-конференція, але керівництво лікарні, дізнавшись про це, заборонило йти туди працівниці, яка теж готова була говорити. Вони погрожують. Погрози йдуть і на мою адресу від представників цієї лікарні. Якось увечері біля мого будинку до мене підійшов чоловік і грубо сказав: «Якщо рипнешся і скажеш слово за «Лісову поляну», будеш там, де й твій син!», – розповідає «КП» Валентина Краснобаєва.

Попри погрози і залякування, жінка каже, все одно не облишить задумане, адже обіцяла хворим домогтися справедливості.

– Там провертаються такі неймовірні махінації з медикаментами, лікуванням, що волосся стає дибки! Із хворими поводяться, як із непотребом. Коли я забирала синові речі, пообіцяла їм (товаришам померлого сина, – ред.): «Я вас врятую!», і я повинна домогтися справедливості, – не стримує сліз Валентина.

Тим часом у «Лісовій поляні» традиційно всі звинувачення відкидають.

– Те, що погрожували розправою – абсурдна річ, – запевняє керівник закладу Петро Олійник. – Ніхто ні з ким не розправлявся і нікому не погрожував. Махінації з ліками? Та немає такого! Це маячня божевільного! Звідки я знаю, чого вона так говорить? У нас демократія! Людина може обплювати когось, а відповідальності не понести. З цією Валентиною я єдиний раз спілкувався років зо два тому. Ніхто з пацієнтів не скаржився, тільки вона. Не знаю, чого вона добивається. З хворими у нас погано поводяться? Нехай не свистить! Я переконаний, що ніхто нічого протизаконного не робить. Ми прагнемо порядку.

«КП» уже повідомляла, що в Кіровограді зчинився скандал навколо виділення земельних ділянок учасникам АТО. Міська влада вже настільки загралася, що воякам, які повернулися з одного фронту, довелося влаштувати інший – за землю, яку держава гарантувала кожному. Минулого тижня бійці заблокували засідання сесії міськради. А все тому, що, борючись із несправедливістю на сході, зіткнулися з такою ж тут, на мирній території. Чому так, розповіла «КП» заступник голови громадської організації «Спілка об’єднаних війною жінок» Лора Панасюк.

–Чому ми заблокували трибуну на сесії міської ради? Насправді причина бере свій початок ще з минулого року, – пояснює Лора Панасюк. – Торік у серпні матері учасників АТО разом із ініціативною групою, до якої увійшли члени сімей учасників АТО, звернулася до міської ради, аби їхнім дітям виділили землю на Лелеківці. Тоді їм сказали, що вільних ділянок там немає, якщо знайдете таку, то ми вам її виділимо. Така ділянка землі, яку ніхто не обробляв, знайшлася, але у неї був орендар – ТОВ «Салют». Люди звернулися до мене, як до юриста. Але згодом звернень побільшало, тож виникла потреба у створенні громадської організації, яка б допомагала учасникам АТО вирішувати саме такі питання. На початку жовтня минулого року у міській раді ми провели загальні збори разом із військовими, де нам повідомили, що міська влада може виділяти землю на Масляниківці і Катранівці. Ми підняли питання про Лелеківку, на що почули відповідь, що там земля знаходиться в оренді і навряд чи її повернуть у власність громади.

Відтоді активісти громадської організації почали вести свій облік людей, щоб розуміти, скільки бажаючих її отримати на Лелеківці.

– Ми знайшли адвоката Андрія Кінаша, який погодився нам допомогти і з яким міська рада уклала безоплатну угоду, щоб звернутися в суд про повернення землі, – розповідає активістка. – Нам також допомагав командир третього полку спецпризначення Віталій Пікулін. Саме завдяки їм ТОВ «Салют», яке орендувало землю на Лелеківці, погодилося передати її у власність громади, але за умови, що ділянки нададуть тільки учасникам АТО і нікому іншому. Так, маючи на руках мирову угоду, «Салют» повернув місту 38 гектар землі. А тим часом міська влада формувала власні списки бажаючих отримати землю. Лора Панасюк каже, вони ніде не затверджувалися, ні на яких зборах не розглядалися. Крім того, у цих списках то з’являлися прізвища, потім кудись зникали, або випливали знову, але під іншим номером. Таким чином там назбиралося понад півтисячі людей.

–Ми звернулися у міську раду: що ж ви робите? Земля ж не гумова, навіщо обіцяти людям те, чого немає? – каже жінка. – Ми представляли інтереси трьох сотень людей, які до нас звернулися. Враховуючи те, що більшість із них – спецпризначенці третього полку, саме цей полк надав приміщення для проведення загальних зборів, на яких вирішили, що першочергово отримають земельні наділи сім’ї загиблих, поранені, інваліди АТО, а потім решта бажаючих. 23 квітня цього року всі заяви були зареєстровані у центрі надання адміністративних послуг. До цього жодної заяви на виділення земельної ділянки там зареєстровано не було.

Таким чином, зауважує співрозмовниця «КП», начебто все вдалося узгодити для ухвалення рішення про виділення землі. Проте в.о. мера, секретар міськради Іван Марковський неочікувано заявив, що у списку 97 людей – не кіровоградці, отже їм треба відмовити. Активісти ж наполягали на своєму, наголошуючи, що відмова – незаконна і кожен громадянин має право на отримання земельної ділянки незалежно від того, де він зареєстрований.

Після довгих переговорів врешті вийшли на 336 ділянок. Саме цей список винесли на погоджувальну комісію, яка мала розглянути їх 23 червня. Але на засідання погоджувальної комісії дивним чином представників громадської організації не запросили. А вже наступного дня – 24 червня – раптом повідомили, що проект рішення, затверджений земельною комісією, містить прізвища лише 76 осіб.

– Чому тільки такій кількості людей? – запитали ми тоді у Марковського. А він тоді нам каже: іде війна і нам треба, щоб земля була про запас. Ми таку позицію розуміємо, як бажання вести якусь підкилимну гру, аби потім, коли виділятимуть землю кільком особам, важко було проконтролювати, кому її дають. Марковський на сесії сказав, що є тільки 76 ділянок, більше землі на Лелеківці немає. А як же немає, коли масив вміщує 336 ділянок? На наступну комісію, яка відбулася вже 30 червня, знову пропонується проект рішення про виділення землі 336 учасникам АТО, але комісія залишає пропозицію виділити землю тільки 76 особам. І цей проект рішення винесли на розгляд сесії 2 липня. На сесії Марковський аргументував, що землю виділяють тільки сім’ям загиблих в АТО й інвалідам. Хочу запитати його: учасник АТО, який там перебував рік, брав участь у бойових діях під Дебальцевим, у Донецькому аеропорту, який вийшов із Іловайського котла і при цьому залишився живим, не має права на землю?! І тепер за це ми повинні його виключити зі списку і не дати належний шматок землі? Військовослужбовець зараз воює на передовій, як йому повідомити: вибач, ти живий і не поранений, тому землю тобі не дадуть. Хіба це справедливо? – риторично запитує Лора Панасюк.

Жінка зауважує, що справедливо обурюються й матері, чиї сини по теперішній час перебувають в АТО. Вони теж запитують, хіба їхні діти гірші, що їх не поранили і не вбили, за що тепер не дають землю? І погоджуються з бійцем третього полку Віктором Дудіним, який сказав: «Може зробимо ротацію, хай депутати міської ради підуть повоюють».

– Щоб затягти час із виділенням землі, чиновники намагалися зіштовхнути лобами батальйони, були навіть спроби налаштувати сім’ї учасників АТО проти активістів громадської організації та сім’ї, які втратили чоловіків із тими родинами, у яких живі воюють. Усе робилося для того, щоб отримати необмежений доступ до розпорядження земельною ділянкою, – розповідає про цинізм міської влади заступниця голови громадської організації.

На сьогоднішній день питання виділення ділянок так і залишається невирішеним. 336 осіб все ще чекають на гарантовану законом землю. Міська ж влада Кіровограда тим часом погоджень жодних не дає, так само і не відмовляє учасникам АТО. Натомість громадська організація «Спілка об’єднаних війною жінок» заявляє, робитиме все залежне, щоб усі 336 осіб, чиї інтереси вона представляє, отримали землю.

Разом із тим Лора Панасюк каже, що такого ажіотажу навколо виділення землі не було, поки розподілялася земля на Масляниківці і Катранівці і доки питання не торкнулося землі на Лелеківці. А причина, припускає вона, у вартості ділянок. Адже на Лелеківці земля дорожча, ніж на Масляниківці і Катранівці.

– До речі, там теж були проблеми із наділом земельних ділянок воякам. То міська рада виділила ділянку, яка вже була у чиїйсь власності, то розподілила землі сусідньої Соколівської сільради, то нарізала ділянку у ярузі, де взагалі будувати не можна. На Катранівці начебто виділяли землю без проблем, але згодом з’ясувалося, що частина її знаходиться у промисловій зоні. Але найгірше і найцинічніше те, що там виділили земельні ділянки майже на скотомогильнику. Люди знаходили кістки, роги худоби... Офіційно це не промислова зона, але фактично – скотомогильник. Коли ж почали про це казати, чиновники запропонували брати у санстанції висновки про придатність землі для користування, а цей документ коштує близько тисячі гривень. Зрозуміло, що багато хто просто відмовився від такої подачки, – констатує співрозмовниця «КП».

Лора Панасюк каже, що Марковський заявляє, ніби Кіровоград у числі перших із виділення землі учасникам АТО. Але ж яку землю дають воякам, – про це мовчить…